Зарубіжний детектив

— Як ти думаєш далі вести слідство?

— Мені уявляється, що воно повинно йти двома основними напрямами. Перший — пошуки вишневого «фіата». Необхідно встановити, який шлях він зробив з моменту викрадення, може, хто-небудь його помітив і звернув увагу на водія, і нам удасться отримати точніший опис людини у міліцейській формі. Є надія, що при ретельному огляді машини експерти виявлять сліди, залишені грабіжниками. Нарешті, ми побачимо, в який спосіб була «підправлена» електропроводка «фіата». Сама ідея її виконання та інші деталі можуть дещо підказати.

— Сумніваюсь, що, навіть якщо ми знайдемо машину, вона наведе нас на слід злочинців, — підказав полковник. — Адже тепер кожний читач детективних романів має елементарні пізнання в галузі дактилоскопії і про мікросліди все чув. Перш ніж кинути машину, злочинці старанно її вичистять. Чи просто спалять.

— Не так вже легко знищити всі мікросліди.

— А я все-таки більше покладаюсь на магію грошей. Нам відомо, що принаймні два злочинці — молоді люди. Найімовірніше, зграя складалась з трьох, максимум чотирьох чоловік. Навіть коли припустити, що двоє інших — люди трохи старші, а значить досвідченіші та витриманіші, то вони якийсь час перебуватимуть у стані протистояння спокусі тратити гроші. Чого не можна сказати про молодих: ті довго не витримають.

— Ну що ж, може, твоя правда, — погодився Качановський. — Коли розділити на чотирьох, то кожному випадає майже по два мільйони. А якщо їх троє — по два з половиною.

— Гроші великі. Поклавши їх у кишеню, важко втриматися від бажання витратити хоч скільки-небудь. Ходити щодень на роботу, отримувати копійки і відмовляти собі в покупці виставлених на вітринах магазинів коштовних речей, які тепер доступні… Адже є можливість купити і машину, і квартиру…

— Я переконаний: грошенята таки добре сховані. Не думаю, що хто-небудь з них ризикнув витратити хоча б гріш.

— Гаразд, посидять вони зі своїми грошенятами тиждень, два. Ну місяць. Може, й рік витримають. Але ж почнуть вони їх витрачати врешті-решт?

— Невже ти думаєш, що я так довго вестиму слідство? Ось цього вже не чекав од тебе, спасибі, — образився майор.

— Та я зовсім тобі цього не бажаю, але скільки таких випадків, коли злочинець стає перед судом через десять років після скоєння злочину, а трапляється й пізніше. Я не сумніваюсь, що ми розплутаємо і цю справу. А ось коли — важко сказати. Ти й сам бачиш: поки ні за що вхопитися. Нікого не можемо підозрювати.

— Е, ні, підозрілі є. І в більшій кількості, аніж хотілося б. Три тисячі п’ятсот чоловік — рівно стільки працює на заводі точних приладів у Надажині. І коли хоча б один злочинець знаходиться серед них, то там його необхідно шукати. Спільника тих, хто діяв на шосе. А можливо, й ватажка, автора ідеї пограбування. Не виключено, що він сам й попрацював з машиною Ковальського.