Зарубіжний детектив

Майор детально розповів про все, що йому вдалось з’ясувати протягом дня.

— І знаєш, одна обставина мене радує, — сказав він, закінчивши повідомлення. — Факти свідчать про те, що це був не співробітник міліції, а переодягнений у міліцейську форму злочинець.

— Я в цьому не певен, — засумнівався полковник. — Які ж факти, по-твоєму, доказують це?

— А ось які: відсутність білих нарукавників, що їх співробітники автоінспекції завжди одягають під час виконання службових обов’язків; новенький мундир, а ми знаємо, що в міліції останнім часом не видавали форму, й до того ж капрал надто молодий. Я щось не знаю жодного двадцятирічного капрала міліції!

— Непереконливо! Я вважаю, що це швидше здогадка, ніж факт, в основі якого повинні бути важливі докази. А ті, що ти навів, не такі вже безсумнівні. Де злочинець узяв міліцейську форму? У магазині її не купиш. Не надходило повідомлення і про крадіжку н міліції нового мундира.

— У магазині його не купиш, це правильно. А, приміром, у костюмерній будь-якого театру напевне знайдеш такий мундир. Трапляється, що родичі померлого міліціонера продають його форму. Та що там, врешті-решт, будь-який кравець може її пошити.

— Сумніваюсь, що будь-який, як ти говориш, кравець узяв би таке замовлення.

— Ну що ж, виходить, не будь-який, а такий, для котрого головним аргументом є гроші. Можна знайти кравця, який за добру плату пошиє все що завгодно.

— Ось тут ти маєш рацію. А що коли звернутися до Головного управління з проханням дати об’яву про встановлення високої грошової винагороди особам, котрі можуть щось повідомити про міліцейську форму? Не дуже-то я певний в успіху, але спробувати треба. Що стосується нарукавників, що автоінспектор зобов’язаний одягати їх у місті, коли він регулює вуличний рух. На шосе, як правило, обходиться без них. Вік злочинця — також не доказ. Хлопцю було дев’ятнадцять, коли його призвали в армію. Два роки служби, потім міліцейська школа. У двадцять три роки він почав працювати. Хіба в такому віці не можна виглядати двадцятилітнім?

— Ну що ж, — визнав майор, — може, й так.

— У цій справі є одна дивна обставина.

— Неважко догадатися, що ти маєш на увазі. Осічка із заведенням машини?

— Саме так. Важливішим моментом в усьому проведеному тобою розслідуванні я вважаю свідчення Ковальського про те, що він сам намагався запустити мотор і що це йому не вдалося, оскільки не працював стартер. Міліціонер, справжній він чи ні, не міг за кілька хвилин, що він сидів за кермом, вивести з ладу стартер. По-перше, це не так вже просто, по-друге, Ковальський, який стояв поруч, обов’язково помітив би його маніпуляції.

— Виходить, уже до цього в машині було зроблено все необхідне, щоб стартер не спрацював.

— Саме так.

— Звідси випливає логічний висновок, який, зрештою, напрошувався з самого початку: у грабіжників є спільник на заводі точних приладів. Адже навіть людина, далека від слідства — я маю на увазі директора Надольного, — відразу подумав про це.

— Із цього неминуче випливає і те, що спільник не тільки добре обізнаний з порядками на заводі, не тільки достеменно знає, коли і як перевозяться гроші, а й має вільний доступ до машини Ковальського.