Зарубіжний детектив
- Автор: Эдигей Ежи, Зинкэ Хараламб
- Год: 1990
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- ISBN: 5-7720-0405-0
- Переводчик: Анатолій Литвиненко
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Зарубіжний детектив». Краткое содержание книги:
Книгу складають романи:
ЗІНКЕ ХАРАЛАМБ. Любий мій Шерлок Холмс
КВАШНЕВСЬКИЙ КАЗИМИР. Загибель судді Мрочека
ЕДИГЕЙ ЄЖИ. Ідея в сім мільйонів
— У тебе завжди так виходить.
— Пробачте, полковнику, але мені вже насправді пора. А до кав’ярні «Новий Свят» відстань чимала.
Симпатична блондинка — як виявилось, її звали Ельжбета Ярот, — трохи запізнилася: рівно на стільки, щоб цей цікавий офіцер міліції не гнув кирпу. Януш із задоволенням відмітив, що дівчина встигла перемінити сукню.
Ельжбету трохи здивувало, що майор відразу ж почав ділову розмову. У кількох словах він виклав їй завдання. По-перше, просив її обережно, ненав’язливо порозпитувати людей на заводі, хто останнім часом лагодив свою машину у заводській майстерні. Крім того, їй рекомендувалось слухати і запам’ятовувати все, що говорять про пограбування.
— Чи немає у вас знайомих у відділі кадрів? — поцікавився Качановський.
— Я працювала там два роки, а потім перейшла у відділ постачання. Так що у відділі кадрів я усіх знаю, у мене там є навіть подружки.
— Це чудово! Треба дізнатися від цих ваших подружок, хто останнім часом звільнився з заводу.
— А це так важливо?
— Не знаю. Може бути, що зібрані вами відомості зійдуть нанівець, але не виключено, що вони допоможуть спіймати злочинців.
— Я зроблю все, що зможу, — гаряче запевнила дівчина.
Подальша розмова вже справи не торкалася. Коли вони виходили з кав’ярні, Ельжбета Ярот навіть не намагалась обманюватися. Майор міліції виявився чоловіком вельми приємним і дуже їй сподобався. І вона йому, видно, також, бо він попросив її прийти на наступну зустріч через два дні, хоч було ясно, що за такий короткий час вона небагато встигне дізнатися.
Розділ п’ятий
НОВА ВИТІВКА ЗЛОЧИНЦІВ
Для майора Качановського настала гаряча пора. Насамперед потрібно було записати офіційні свідчення у трьох потерпілих, на що вхенькав цілий день. На жаль, нічого нового ці свідчення не привнесли, а лише повторювали вже відоме. Тільки Ян Качановський до попередніх своїх свідчень додав, що за період між техоглядом і викраденням машини він ремонтував у майстерні дві приватні автомашини. Одна з них належала заступнику директора інженеру Адаму Лесневському, друга — заводському майстру Адаму Галецькому.
Крім цього, Ковальський повідомив: його «фіат» ніколи не ставився в гараж з тої простої причини, що на заводі взагалі не було гаражів. Вірніше, були, але вже декілька років, як їх забрали під склади готової продукції. А для машин директор розпорядився збудувати великий навіс поряд з майстернею. У принципі на ніч можна було обидві заводські легковушки заганяти в майстерню, але практично цього ніколи не робилося, бо тоді довелося б переставляти машини, що там стояли на ремонті. Ось тому «фіат» ночував разом з вантажівками під навісом. А вдень машина, якщо була не на ходу, завжди стояла перед конторою заводу.
Ковальський, досвідчений шофер, сам висловив припущення, що в його машині «щось схімічили». Він стверджував, що зробити цього під час техогляду не могли, — адже він особисто займався усією електрикою, поскільки розумівся на ній краще, ніж інші механіки.
Водій також виключав можливість переробки електропроводки в машині у той час, коли вона стояла перед будинком контори. Як правило, в цей час там було повно народу, і якщо не сам Ковальський, то хтось інший обов’язково звернув би увагу на кожного, кому б заманулося копирсатись у його машині.
Майор особисто переконався, що перед конторою, біля самісінького входу в будинок, жовтою фарбою розмічені на асфальті місця стоянки двох заводських легкових автомашин. За двадцять метрів була велика стоянка. Усі, з ким розмовляв майор, одностайно стверджували, що заводський «фіат» ніколи не паркувався в іншому місці.
Майор дійшов висновку: якщо виключити причетність до злочину самого Ковальського, з електропроводкою «фіата» не могли попрацювати вдень, оскільки машина або знаходилась в рейсі, або стояла в усіх на очах. Але завод працював у дві зміни, а деякі цехи і в три. Як звичайно, Ковальський під четверту годину, після закінчення робочого дня, ставив свою машину під навіс. Потім, якщо випадала «ліва» робота, він залишався в майстерні, а коли нічого не підверталося, відправлявся додому.
Начальник майстерні Роман Валендзяк заявив, що всі його люди працюють у першу зміну. Затримуються вони лише у тих випадках, коли вимагається терміново закінчити який-небудь ремонт. Як і Ковальський, вони також, з дозволу директора, інколи лагодять у майстерні власні машини, а також машини своїх знайомих. Так, бувало, що й дехто з інших співробітників заводу займався ремонтом, але завжди з дозволу директора.