Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ображаєш. Я завжди виконую те, що обіцяю, — трохи образився майстер. — Клу, давай тягни все, що я там приготував для нього.

— Ну от і добре. А тепер спробуємо приготувати міцну і смачну каву, — сказав Нік, коли вони підійшли до плити. — Мені треба невелику круглу пательню з високими краями, пісок, маленьку каструльку з ручкою, ложку, воду та цукор.

— Клу, чув, що треба? Швидше тягни сюди, — завантажив новою роботою сина кухар.

Вибравши потрібне з купи кухонного начиння, яку приніс Клу, Нік приступив до приготування кави по-турецьки, супроводжуючи кожну дію поясненнями двом кухарям, які з цікавістю спостерігали за процесом. Насипавши в пательню піску, він поставив її на плитку розігріватися. Джезви під рукою у нього не було, тому вирішив готувати в маленькій круглій каструльці. Це був, звичайно, поганий замінник джезви, але вибирати не доводилося. Насипавши в каструльку три невеликі ложки кави, додавши цукор та воду, Нік поставив її в розігрітий пісок. Незабаром утворилася піна і кава почала підніматися. Він зняв її з піску та дав трохи охолонути, а потім повторив процедуру ще два рази.

— Ну що, кава готова, — урочисто промовив учень. — Посуд, звичайно, не той, що мені був потрібен, але я впевнений, що вийшло все одно значно краще, ніж те, що ви готуєте. Давайте чашки.

Поки Клу бігав по чашки, Нік ще трохи поліпшив смак кави, додавши до неї пару крапель коньяку. У нього якраз залишалася остання пляшка після роздачі подарунків, і він вирішив остаточно завоювати прихильність шеф-кухаря таким нехитрим трюком. По кухні витав запах відмінно звареної кави з нотками коньяку. Кухарі вже давно з нетерпінням ковтайте слину в передчутті дегустації.

— Скуштуйте. Тільки обережно — гаряче, — попередив Нік дорослих мужиків, як дітей, бачачи їх нетерпіння.

Клу не наважувався взяти свою кружку швидше батька, з нетерпіння чекав, коли той почне пробувати. Маукас, не поспішаючи, з гідністю підняв чашку кави, шумно втягнув носом запах, посміхнувся від задоволення, подув у чашку та сьорбнув. Клу та Нік застигли в очікуванні реакції шеф-кухаря.

— Я думав, що вмію готувати хорошу каву, — сказав після паузи шеф. — Але виявляється, ми готували помиї. Ось якою повинна бути кава. Просто чарівний напій вийшов. Тепер я твій боржник, Ніку. З зернами, що ти мені подарував, я зможу місяць насолоджуватися гарною кавою.

— Просто все залежить від якості зерен, їх обсмаження, помелу та способу приготування. Буде можливість, я привезу вам ще зерен. Тільки, велике прохання, ви цей секрет нікому не видавайте, а то мені всю голову прогризуть, щоб я привіз всім зерен кави. Правда, я трохи подарував Майстру Анті, тому, думаю, що скоро він прийде до вас зі своїми, щоб ви йому приготували. Якщо хочете, можете застосовувати той спосіб, який я показав, а можете не розкривати секрету. Я що хотів попросити. Чи немає у вас на кухні якогось невеличкого пристосування для перенесення гарячого. Я хочу ще приготувати каву та взяти з собою, ну і коробочки якоїсь для солодощів.