Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ось невгамовна, — посміхнувся у відповідь. — Замість того щоб просто насолоджуватися і радіти, так тобі все треба знати.

— Вибач. Для мені ніхто і ніколи такого не робив. Та й простих гарних слів я вже багато років не чула. Я ж знаю, як важко щось випросити у Майстра Маукаса. А квіти у Магістра Золд це взагалі щось нереальне.

— Насправді все просто. Ви тут якісь закриті один від одного. Я так не звик. Звичайне людське спілкування, невеличкі подарунки, невелика допомога, це ж така дрібниця, а завжди допомагає. А ви забилися кожен у свій кабінет, свої кімнати і не бачите одне одного. Для вас головне магія. Але життя це не тільки магія, але й стосунки. Я дуже сподіваюся, що не стану таким, як ви. І ще дуже сподіваюся, що і в тобі відшукаю щось ніжне, тепле, жіноче.

Квіта подивилася Ніку в очі та хотіла щось відповісти, але тут рипнули двері і хтось почав йти до них по майданчику. В очах магеси промайнув переляк, вона мало не скрикнула від несподіванки, але тільки щільніше закуталася у ковдру. З темряви в коло світла вийшов чоловік. Вони придивилися і впізнали в ньому директора Школи.

— А, це ви тут, — сказав Магістр Хеган, коли підійшов ближче та роздивився їх. — Добрий вечір, Квіто, і вам, молодий чоловіче. А я думаю, хто це під моїми вікнами шумить? Сюди ж давненько ніхто не заходив. А ще цей ваш запах кави. Зовсім не дає старому заснути.

— Добрий вечір, Магістре Хегане. Приєднуйтеся до нас, — запросив Нік, хоча зовсім був не радий тому, що директор перервав їх вечір. — Хочете кави?

— Ну, вже якщо я спустився до вас, то не пошкодуйте для мене філіжанки.

Нік дістав ще одну чашку та наповнив її кавою. Тарілки ще одної не було, тому він серветкою витер свою і простягнув директору разом зі шматочком торта.

— Шлухайте, яка шмачна кава, — промимрив Хеган з повним ротом. — Чому цей негідник Маукас готує нам якісь помиї, а не таку каву? Завтра отримає у мене на горіхи.

— Не варто лаяти Майстра Маукаса. Це я приготував каву особливим способом зі своїх зерен, — Нік з жахом розумів, що його таємниця почала занадто швидко поширюватися по Школі. Але треба було рятувати шкуру шеф-кухаря, тому довелося виправдовуватися. — Я багато подорожував і навчився готувати каву особливим способом, та й трохи припас дуже хороших зерен. Тому шеф тут не винен. Хоча я навчив його своєму способу приготування, тому навіть з тих зерен, що є в Школі, буде більш смачний напій. Ви тільки попросіть його готувати вам за моїм рецептом.

— Ну, тепер тільки так. Нехай спробує знову подати мені те, що подавав раніше, — директор із задоволенням випив кави, з’їв торт та вдоволений відкинувся у кріслі.

Настала пауза. Хеган насолоджувався з’їденим і випитим, аж раптом Нік, щоб якось заповнити паузу, вирішив запитати про те, що його мучило кілька останніх днів.

— Магістре Хегане, скажіть, що вирішила Рада з приводу того повідомлення, яке я їм передав? Чи є причини для того, щоб збулися пророцтва Гуру?