Золотий маг. Книга 1. Зерно

Задоволений, що все встиг, в приємному очікуванні Нік піднявся на четвертий поверх, де знаходилися житлові кімнати викладачів. Ще вранці він непомітно випитав у Матотору номер кімнати Квіти Лоре і саме туди зараз прямував. На відміну від житлових приміщень учнів, ніякого залу та Хранителя тут не було. Довгий коридор з дверима з обох боків. Нік сподівався нікого не зустріти з викладачів, але удача на цей раз йому зрадила. Не встиг він зробити й пари кроків по коридору, як зіткнувся з худим невисоким чоловіком, який, судячи з одягу, був викладачем Школи. Маг був на голову нижчий від Ніка, з дрібними рисами обличчя і неприємним тонким голосом.

— Хто ви і що тут робите в такий пізній час? — суворо запитав він.

— Я новий учень Школи. Нік Еліша Гаммел Крігер. Йду до свого викладача-куратора Магістра Квіти Лоре, — відповів спокійно Нік, хоча починав закипати всередині.

— Ви новий учень? Щось я не бачив вас на представленні новачків, — недовірливо запитав маг.

— Через важливі причини я затримався та не був присутній там. Магістр Хеган був в курсі і дозволив, — продовжував тихо злитися Нік.

— Припустимо, це так. Чому ви не в формі учня і де ваш знак учня? Вам що, не пояснювали, що в Школі треба завжди носити одне і друге, інакше це буде не Школа, а базар. Порядок обов’язковий для всіх, отже будете покарані. Ви сказали, що прямуєте до Магістра Квіти Лоре. Ось обов’язково передайте їй, що Магістр Лурдіан Бат вас покарав. Нехай призначить покарання. І навіть не плануйте приховати це від неї. Я завтра перевірю, чи передали ви мої слова і чи призначили вам покарання.

— Добре, Магістре Бате. Я усвідомив свою помилку і обов’язково передам ваші слова викладачеві-куратору, — Нік ледве стримувався, щоб не стукнути викладача-недомірка, але вирішив зобразити покірність, щоб не розпалювати ситуацію та швидше його позбутися. Щоб хоч якось пом’якшити враження викладача, вирішив звернутися до нього за допомогою. — Пробачте. Не могли б ви мені допомогти? Я знаю номер кімнати, але не знаю, де розташована кімната Магістра Лоре. Підкажіть, будь ласка.

— Так, звичайно. Шості двері праворуч, — відповів маг. Відчувши свою перевагу, він одразу пом’якшав і навіть голос перестав здаватися сильно противним.

— Дуже вам вдячний, — сказав Нік та пішов шукати двері Квіти.

Відрахувавши шість дверей праворуч, Нік опинився перед кімнатою з номером тридцять три. Озирнувшись і перевіривши, що занудний викладач вже пішов, Нік постукав. Він сильно хвилювався, хоча й намагався приховати це. Його ретельно спланований та підготовлений план міг розвалитися зараз повністю. Він не знав, чи є в кімнаті Квіта та як сприйме його витівку. За дверима почулися кроки, що наближалися, і серце у Ніка зупинилося. Він навіть встиг здивуватися своєму хвилюванню, адже останнім часом зустрічі з жінками вже так не хвилювали його, як у молодості. «Ось що значить піти на старості років в перший клас школи», — встиг подумати Нік, як двері відчинилися. На порозі стояла Квіта і радувала око Ніка навіть в домашньому одязі.