Золотий маг. Книга 1. Зерно
- Автор: Бакума Микола Олександрович
- Серия: Золотий маг #1
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Самміт-книга
- ISBN: 978-617-7350-72-8
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Золотий маг. Книга 1. Зерно». Краткое содержание книги:
— Ніку, що ти тут робиш? — чомусь він анітрохи не здивувався такому логічному запитанню.
— Прийшов до свого викладача-куратора, — спокійно відповів учень. — Хіба це заборонено в Школі?
— Ні, взагалі-то, — зніяковіло відповіла Квіта. — Але не в такий пізній час. Щось трапилося?
— Звичайно, трапилося. Мені захотілося провести вечір з красивою і розумною жінкою, — чесно та нахабно відповів Нік. Квіта навіть втратила мову від такого нахабства. — Ти так і будеш тримати мене на порозі, щоб всі чули та бачили нас?
— Ось нахаба. Заходь, хоча, якщо хтось дізнається, чуток не уникнути, — Квіта пропустила Ніка в кімнату, швидко зачинивши за ним двері.
— Так, Ніку, я тобі вже казала, що твоя поведінка порушує всі правила Школи та правила пристойності. Думаю, що тобі краще негайно піти звідси, — сказала вона. Було помітно що нестандартна ситуація її лякає і турбує.
— Це тобі, — Нік вирішив, що наступ буде кращим розвитком, розгорнув куртку і простягнув букет квітів.
Далі сталося те, на що й розраховував Нік. Квіта очманівши від побаченого, взяла букет, вдихнула його запах та притиснула його до себе.
— Які красиві… — тільки й змогла сказати дівчина.
— Я радий, що тобі сподобалося, — посміхнувся учень. — Тільки треба їх поставити у воду, тоді вони простоять не менш двох тижнів, ну, так мене запевнили.
— Так, звичайно, — прокинулася Квіта та, не випускаючи букет з рук, пішла шукати, у що їх поставити.
Поки магеса шукала, куди прилаштувати квіти, Нік вирішив трохи роздивитися. Кімната була невеликих розмірів і, мабуть, слугувала робочим кабінетом. У ній був стіл, кілька стільців, шафа з книгами та рукописами і двері в іншу кімнату. Подивившись у вікно, він побачив тільки чисте небо та зірки. Було темно, тому гість не зміг розгледіти, що за вікном. До кімнати увійшла Квіта, несучи невелике відерце з квітами. Поставивши його на стіл, вона наблизилася до нього.
— Хоча тобі й вдалося мене здивувати, але залишатися учневі в такий час в кімнаті викладача це неправильно і непристойно. Особливо, якщо викладач жінка — впоравшись з першим напором, сказала Квіта.
— Ти хочеш мене переконати в тому, що сидіти одній краще, ніж провести час зі мною? — продовжив наступ Нік.
— Ну… — запнулася Квіта. Було видно, що вона намагається знайти правильну відповідь. Сумнівається. Коливається. — Це порушення правил. Так не можна.
— Щодо правил. Тут тобі вредний чоловічок, Магістр Бат, передав, щоб ти призначила мені покарання за те, що я бентежу його, розгулюючи по Школі не в парадній учнівській формі та без знака. Тому, як бачиш, порушення правил — це мій нормальний стан.
— Так тебе ще й бачили тут? Ну, точно завтра чутки по всій Школі підуть, — засмутилася Квіта. — А про твою неналежну поведінку я тобі вже багато разів казала. Доведеться призначити покарання. Бат такий дотошний, що все рівно не відчепиться. Ну за що мені дістався такий учень?
— Що ти за панікерка? — не витримав голосінь Квіти Нік. — Я новий учень. У мене виникли проблеми.
Я прийшов до свого викладача-куратора, як годиться в Школі. Та й Магістра Бата скоріше буде хвилювати не те, що я тут робив, а призначила ти мені покарання чи ні. І взагалі. Ти можеш хоч на пару годин забути, що ти викладач, а я учень, та згадати, що ти красива молода жінка, а я такий-сякий чоловік. До того ж старший за тебе. Так ти хочеш провести цей вечір зі мною чи ні?
— Хочу, — тихо сказала Квіта і, як здалося Ніку, трохи почервоніла.
— От і добре. Перше правильне рішення. Тільки тобі треба або щось накинути, або перевдягнутися, тому що ми його проведемо не тут, — впевнено сказав Нік, розуміючи, що найскладніше вже позаду.
— Ми що, кудись підемо? — злякалася магеса.
— Не бійся, це поруч. Я впевнений, що нас ніхто не побачить. Припини боятися всього, як маленька дівчинка, — заспокоїв її Нік. — Давай збирайся та прихопи пару пледів, щоб м’якше було сидіти.
Квіта пішла в іншу кімнату, а Нік сів у крісло і став чекати. Пройшло не менше двадцяти хвилин, коли вона повернулася, готова до вечірньої прогулянки. На ній був гарний костюм, але водночас зручний та практичний. Може, це був спеціальний одяг магів для прогулянок або походів. Волосся було зібрано красивим металевим обручем, на якому блищали, судячи з усього, дорогоцінні камені. Виглядала вона приголомшливо.