Золотий маг. Книга 1. Зерно

Вони пройшли через кухню, весь час ухиляючись від офіціантів та кухарів, що проносилися повз них, і зайшли в невелику кімнату. Відкрите вікно створювало прохолоду на противагу спекотній кухні. За столом сидів огрядний чоловік, на вигляд трохи старше Ніка та щось записував на пергаменті.

— Тату, можеш на хвилину відірватися від справ? — запитав Клу чоловіка.

— А, Клу. Що ти хотів? — відповів той, незадоволений тим, що його відволікають від справ.

— Познайомся, будь ласка. Це Нік. Один з нових учнів Школи. Я тобі про нього розповідав, — представив Ніка кухарчук.

— Добрий день, Ніку. Мене звуть Майстер Маукас. Ти щось хотів від мене? — шеф подивився на новачка, не менш грізно, ніж на сина. Вочевидь, він не любив, коли йому заважали працювати.

— Добрий день, Майстре Маукасе. У мене до вас невеличке прохання.

— Ну, сідай, розповідай, — майстер вказав на стілець напроти себе та приготувався слухати.

— Та, власне, нічого особливого, — почав учень. — Я хотів попросити приготувати мені сьогодні на вечір трохи смачних солодощів. Ну, там тістечка або тортик.

— Взагалі, ми спеціально для учнів не готуємо. Лише для викладачів і керівників Школи. — відповів Маукас.

— Я заплачу за роботу. Тим більше що це дріб’язкове прохання для вас, — продовжував Нік.

— Прохання дійсно дрібниця. Тим більше, якщо сплатиш. Ну, то домовився б з Клу. Він тобі приготує, що захочеш. Навіщо треба було мене відволікати?

— Мені хотілося познайомитися з вами. Я людина нова не тільки в Школі, але й в країні. А завжди корисно знати головного по кухні, — підлизався Нік.

— Це правильно, — задоволено усміхнувся шеф-кухар.

— Я знаю, що в Школі викладачі дуже полюбляють каву. А ви як до неї ставитеся? — запитав учень.

— Та теж підсів на неї. Але нам її на кухню закуповують так мало, дорога вона, зараза, дуже, та ще й так контролюють, що мені дістаються тільки жалюгідні залишки, — поскаржився на долю Маукас.

— Ну, ось тому я й хотів зробити вам невеликий подарунок від себе, — сказав Нік і висипав на стіл перед кухарем з десяток смажених зерен кави. По кімнаті одразу розійшовся чудовий запах відмінної кави. — Ці зерна значно краще тих, що вам закуповують.

Маукас не міг повірити своєму щастю. Картина, яку Нік побачив в кабінеті скарбника, повторилася. Кухар зібрав в долоню зерна, що розсипалися по столу, та з величезним задоволенням вдихав їх запах. Нік вдоволено посміхався, бачачи, яке враження справив його подарунок. «Як мало тут потрібно для щастя», — подумав він.

— Але у мене одне прохання. Нехай це не здасться вам дивним, та я б хотів сьогодні ввечері приготувати порцію кави для вас сам. Я виріс у країні, де багато п’ють каву і вміють добре її готувати. Як не дивно, я не люблю і не п’ю каву, але готувати навчився, — попросив учень.