Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Ти жартуєш?
Він замотав головою.
— Ні. Але зустрітися з тобою мені було необхідно не через це.
— Що сталося? У тебе такий дивний вигляд.
— Ну… ти перейшла до «СМП». А ми в «Міленіумі» наткнулися на матеріал, який потопить твого голову правління. Йдеться про використання праці дітей і політв’язнів у В’єтнамі. Думаю, ми попали в конфлікт інтересів.
Еріка опустила виделку і пильно поглянула на Мікаеля. Вона відразу зрозуміла, що він не жартує.
— Справа стоїть так, — сказав він. — Берґшьо є головою правління і основним власником компанії під назвою «Свеа-Бюґґ», якій, у свою чергу, повністю належить дочірня фірма «Вітавара АБ». Вони виробляють унітази на підприємстві у В’єтнамі, яке значиться в ООН як таке, що використовує дитячу працю.
— Повтори.
Мікаель у подробицях переказав написану Хенрі Кортесом статтю. Відкривши портфель, він дістав копії документів. Еріка повільно прочитала статтю Кортеса, потім підвела голову і подивилася Мікаелю в очі. У ній здіймалася безрозсудна паніка, змішана з недовірою.
— Як вийшло, що відразу, тільки-но я пішла, «Міленіум» перш за все почав жорстку перевірку членів правління «СМП»?
— Ріккі, це не так.
Він пояснив, як з’явилася на світ стаття.
— І як давно ти про це знаєш?
— Від сьогодні. Мені все це страшенно не до душі.
— Що ви збираєтеся робити?
— Не знаю. Статтю треба публікувати. Ми не можемо зробити виняток лише тому, що йдеться про твого начальника. Але ніхто з нас не хоче нашкодити тобі. — Він розвів руками. — Ми в розпачі. Особливо Хенрі.
— Я як і раніше входжу до правління «Міленіуму». Я — співвласник… це буде сприйнято як…
— Мені ясно, як це буде сприйнято. У «СМП» тебе змішають з брудом.
Еріка відчула, як на неї навалилася втома. Вона зціпила зуби і стримала бажання попросити Мікаеля замовчати цю історію.
— Боже, прокляття, — мовила вона. — А матеріал справді надійний?
Мікаель кивнув.
— Я цілий вечір присвятив вивченню документів Хенрі. Берґшьо точно накладе головою.
— Що ви зробите?
— А що б зробила ти, якби ми розкопали цей матеріал два місяці тому?
Еріка Берґер уважно поглянула на свого друга і коханця з двадцятилітнім стажем. Потім опустила очі.
— Tи чудово знаєш, що б я зробила.
— Це трагічна випадковість. Тут немає нічого, спрямованого проти тебе. Я дуже засмучений. Тому я і наполіг на негайній зустрічі. Нам треба вирішити, як вчинити.
— Нам?
— Річ у тім, що… Ця стаття призначалася в червневе число. Я її вже зняв. Її опублікують не раніше серпня, і, якщо тобі буде потрібно, можна буде перенести ще далі.
— Зрозуміло, — відповіла вона з відчутним озлобленням.
— Я пропоную сьогодні нічого не вирішувати. Візьми документи додому і подумай над ними. Нічого не роби, поки ми не виробимо спільної стратегії. Час у нас є.
— Спільної стратегії?
— Tи повинна або завчасно піти з правління «Міленіуму», або піти з «СМП». Усидіти на обох стільцях тобі не вдасться.
Вона кивнула.
— Я так пов’язана з «Міленіумом», що, скільки б я не йшла звідти, ніхто все одно не повірить, що я не доклала до цього руку.
— Існує альтернатива. Ти можеш узяти статтю в «СМП», виступити проти Берґшьо і зажадати, щоб він пішов. Я певен, що Хенрі Кортес на це погодиться. Тільки абсолютно нічого не роби, поки ми всі не домовимося.
— Я почну з того, що доб’юся звільнення людини, яка найняла мене на роботу.
— Мені шкода.
— Він зовсім не погана людина.
Мікаель кивнув.
— Я тобі вірю. Але він жадібний.
Еріка кивнула і встала.
— Поїду додому.
— Ріккі, я…
Вона не дала йому договорити.
— Я просто страшенно втомилася. Дякую, що попередив мене. Мені необхідно обдумати, що все це означає.
Мікаель кивнув.
Вона пішла, не поцілувавши його в щоку і надавши йому оплачувати рахунок самому.
Машину Еріка Берґер залишила за двісті метрів від «Казанчика Саміра» і на півдорозі туди відчула таке сильне серцебиття, що мусила зупинитись і притулитися до стіни біля якогось парадного. Її стало нудити.
Еріка довго стояла, вдихаючи прохолодне травневе повітря. Раптом вона усвідомила, що починаючи з першого травня працювала в середньому по п’ятнадцять годин на день. Уже майже три тижні. Як же вона почуватиме себе через три роки? Як почував себе Морандер, коли впав мертвий прямо посеред редакції?