Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Моніка Фігуерола вийшла з машини, звернула ліворуч по Бреннчюркаґатан у бік Шлюзу. Вона вже майже дійшла до Пустеґренд, коли їй назустріч вигулькнула жінка з камерою. Удача. Моніка проїхала за нею повз готель «Хілтон» до площі Сьодермальмсторґ, розташованої перед Міським музеєм, біля Шлюзу. Жінка йшла швидко і цілеспрямовано, не роззираючись. Моніка Фігуерола трималася метрів на тридцять позаду. Біля Шлюзу жінка зайшла у вестибюль метро, і Моніка наддала ходи, але зупинилася, побачивши, що та замість дверей метро увійшла до газетного кіоску.
Поки жінка стояла в черзі, Моніка Фігуерола її роздивлялася. Близько 170 сантиметрів зросту, на вигляд досить спортивна. На ногах кросівки. Коли вона стала перед продавцем, надійно припечатавши обидві ступні до підлоги, у Моніки раптом виникло відчуття, що перед нею співробітник поліції. Жінка купила коробочку жувального тютюну, вийшла назад на площу і звернула праворуч, перейшовши через вулицю Катарінавеґен.
Моніка Фігуерола пішла слідом. Вона була майже певна, що жінка її не помітила. Та зникла за рогом, і Моніка поспішила за нею, відстаючи метрів на сорок.
Завернувши за ріг, вона побачила, що жінка безслідно зникла. Моніка Фігуерола зупинилася геть розгублена. Дідько. Вона повільно пішла мимо воріт, потім її погляд упав на вивіску. «Мілтон сек’юриті».
Моніка Фігуерола кивнула сама собі і повернулася назад на Бельмансґатан.
Вона поїхала на Гьотґатан, де містилася редакція «Міленіуму», і наступні півгодини кружляла вулицями довкола редакції, але машини Мортенссона так і не побачила. До обіду Моніка повернулася до поліцейського управління і наступні півгодини провела в спортзалі, займаючись силовими вправами.
— У нас проблема, — сказав Хенрі Кортес.
Малін Ерікссон і Мікаель Блумквіст одірвали погляди від рукопису книги про Залаченка. Було пів на другу пополудні.
— Сідай, — сказала Малін.
— Це стосується «Вітавара АБ» — фірми, яка виробляє унітази у В’єтнамі і продає їх по тисячі сімсот крон за штуку.
— Он як. У чому ж полягає проблема? — поцікавився Мікаель.
— Фірма «Вітавара АБ» виявилася дочірнім підприємством компанії «СвеаБюґґ АБ».
— Ось воно що. Це ж досить велика компанія.
— Так. Голову правління звуть Маґнус Берґшьо, і він голова-професіонал. Він, зокрема, є також головою правління «Свенска морґонпостен» і володіє приблизно десятьма відсотками акцій «СМП».
Мікаель пильно подивився на Хенрі Кортеса.
— Ти впевнений?
— Так. Шеф Еріки Берґер — непроторенний мерзотник, що використовує у В’єтнамі дитячу працю.
— Отакої, — вимовила Малін Ерікссон.
Коли відповідальний секретар редакції Петер Фредрікссон близько другої години дня постукав у скляну клітку Еріки Берґер, він був очевидно чимось засмучений.
— Що сталося?
— Мені трохи незручно. Одна із співробітниць редакції отримала від вас повідомлення.
— Від мене?
— Так. На жаль.
— Про що ви кажете?
Він простягнув їй декілька аркушів формату А4 з роздруком електронних повідомлень, адресованих Еві Карлссон, двадцятишестилітній тимчасовій співробітниці відділу культури. Відправником значилася «erika.berger@smpost.se».
Ево, кохана. Мені хочеться пестити тебе і цілувати твої груди. Я аж умираю від жадання і нічого не можу з собою вдіяти. Прошу тебе відповісти на мої почуття. Ми можемо зустрітися? Еріка.
Ева Карлссон не відповіла на першу пропозицію, через що в наступні дні їй надійшло ще два мейли.
Дорога, кохана Ево. Прошу тебе, не відмовляй мені. Я просто божеволію від жадання. Хочу бачити тебе оголеною. Ти маєш бути моєю. Тобі буде зі мною добре. Ти не пошкодуєш. Я вкрию поцілунками кожен сантиметр твоєї оголеної шкіри, твої прекрасні груди, твою ніжну печеру. Еріка.
Ево. Чому ти не відповідаєш? Не бійся мене. Не відштовхуй мене. Адже ти вже не цнотливе дівча і розумієш, про що йдеться. Я хочу займатися з тобою сексом і щедро тебе винагороджу. Якщо ти будеш добра до мене, то і я відплачу тобі добром. Ти запитувала про можливість продовження роботи в газеті. У моїй владі її продовжити і навіть перетворити тимчасову ставку на постійну. Давай зустрінемося сьогодні ввечері о 21.00 в гаражі, біля моєї машини. Твоя Еріка.