Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
Але у Гітлера стратегія була лобова: вперед і вперед! Даєш Пітер!
Незмінно витримуючи напрям на Ленінград, німецька група армій «Північ» не тільки відразу ж розкрила свій задум, а й потрапила в «коридор». На захід залишалася 8-а радянська армія. Пошарпана, побита, але не розбита. І німецьким командирам доводилося весь час прикривати свій лівий бік. На схід - радянський Північно-Західний фронт. Він постійно наносив удари у правий бік німецької групи армій. Іноді ці удари були досить лютими. Це визнає і Манштайн. 14 липня війська 11-ї армії (генерал В.І. Морозов) нанесли контрудар з району Сольці. Противник був відкинутий на 40 кілометрів. Цей контрудар затримав німецький наступ на Ленінград майже на місяць.
А ось ще: «У період бойових дій радянських військ на підступах до Ленінграда їх тяжке становище було полегшене наступом Північно-Західного фронту, що почався 12 серпня в районі Старої Русси. Головний удар наносила 34-а армія з рубежу річки Ловать. З'єднання армії до 14 серпня просунулися на глибину 60 км і створили загрозу тилу ударного угруповання ворога» (Інженерні війська в боях за Радянську Батьківщину. С. 84).
Такі удари могли повторитися в будь-який момент.
Отже, Ленінград попереду, якщо німецька армія кинеться на штурм, то їй справа у фланг і тил вдарять радянські війська. Можуть і зліва.
Становище групи армій «Північ» було досить безрадісне. І навіть комуністична офіційна історія змушена визнати, що загрози штурму Ленінграда не було. «Висунувшись до Ленінграда, ворожа група армій “Північ"розтягла свій фронт більш ніж на 600 кілометрів по дузі від Копорської затоки через південні околиці Ленінграда, південний берег Ладозького озера, Кіріші і далі по річках Волхов і Ловать до Великих Лук. Наступальні можливості німецьких військ вичерпалися» (ІВВВРС 1941-1945. Т. 2. С. 91).
Заяви Жукова про те, що становище Ленінграда було безнадійним, спростовані не тільки німецькими джерелами, але й офіційними радянськими. Стратег набивав собі ціну: становище було безнадійним, а я врятував. Але якщо визнати, що становище було надійним, то рятівник перетворюється на хвалька, бо нічого там було рятувати і рятівник не був потрібен.
А найцікавіше в тому, що і в даному випадку Жуков ще раз сам себе викрив.
Повернемося до доповіді Жукова Сталіну 29 липня 1941 року. Це той момент, коли Жуков нібито пропонував Сталіну здати Київ. Крім іншого Жуков доповів Сталіну в той день: «На ленінградському напрямку без додаткових сил німці не зможуть почати операції по захопленню Ленінграда і з'єднанню з фінами» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 300).
Так написано в мемуарах стратега. У першому виданні. При живому Жукові. Якщо цю підлу фразу вписали шкідники з Центрального Комітету, то Жуков мав протестувати: не підпишу! Але геній військового мистецтва з якоїсь причини не протестував.
Отже, в липні 1941 року в німецькій армії сил для штурму Ленінграда не було. Так сказав сам Жуков. Так записав у мемуарах. У серпні сил не додалося. І не могло додатися. Сили німецької армії танули, фронт розширювався, резервів не було, німецька армія розповзалася по неосяжних територіях. І на початку вересня ніяких додаткових сил група армій «Північ» не отримала. Навпаки, її розкуркулювали наполегливо і регулярно.
І ось мудрий стратег ще в липні 1941 року доповів Сталіну, що за Ленінград можна не турбуватися, немає в Гітлера сил для захоплення Ленінграда. А нам через 28 років він розповів, що незліченні полчища скупчилися біля воріт Ленінграда, і вже якщо б він, великий, не втрутився, то бути біді...
Досить цікаво, що фраза про те, що «без додаткових сил німці не зможуть почати операцію із захоплення Ленінграда», вже з другого видання випала.
Живий Жуков проговорився. Жуков проляпався. Але хтось пильний вже після смерті видатного генія військового мистецтва ляпи угледів і з тексту вичистив.
Шкода, що, витравивши одну дурість, ті ж руки відразу вписали в мемуар безліч інших дурниць.
Розділ 25
Як він приймав департамент
Нам потрібна історія не описувальна, а пояснювальна.