Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
«Було викопано 700 кілометрів протитанкових ровів, створено понад 300 кілометрів лісових завалів, встановлено 635 кілометрів дротяних загороджень, побудовано 5000 дотів і дзотів. Крім того, в самому місті було споруджено більше 4 тисяч укріплених вогневих точок, зроблено в кам'яних будівлях 17 тисяч амбразур, побудовано 25 кілометрів барикад» (Там же. С.216). І не треба уявляти собі барикаду у вигляді навалених купою шаф і ліжок. Барикади Ленінграда зводилися під керівництвом видатних фортифікаторів за всіма правилами інженерного мистецтва. Вони представляли собою кілька рядів сталевих їжаків, зварених зі шматків рейок і обплетених колючим дротом. За цими перешкодами впоперек всієї вулиці зводилася стіна з мішків з піском. Товщина стіни до трьох метрів, висота - до чотирьох. У стіні з мішків з піском влаштовувалися амбразури для стрільби з гвинтівок і кулеметів. Вогнева точка позаду стіни, в свою чергу, з усіх боків огороджувалася непробивною для куль і осколків стіною і перекривалася бетонними плитами або рейками.
Коли ми говоримо про довготривалі оборонні споруди, то й тут треба мати на увазі, що були вони незвичайними. Треба пам'ятати, що Ленінград - це місто, в якому й царі, й комуністи будували лінкори, крейсери, міноносці. На заводах Ленінграда знаходилися величезні запаси броньових плит товщиною від 12 до 406 мм. Будівництво кораблів було зупинено вже в червні, але заводи продовжували працювати. Броньова сталь була пущена на виробництво танків, бронепоїздів і броньових деталей фортифікаційних споруд. «До 13 вересня було зроблено і встановлено в укріплених районах і в самому місті близько 400 броньових і залізобетонних вогневих точок для гармат усіх калібрів і до 650 вогневих точок для кулеметів, а також 24 тис. залізобетонних пірамідальних надовбів вагою від 0,5 до 3 тон» (Там же. С. 85). Читаючи ці рядки, потрібно не забувати, що броньові вогневі точки в багатьох випадках озброювалися корабельними гарматами і захищалися броньовими деталями, які неможливо знищити засобами сухопутних військ.
У Ленінграді влітку 1941 року знаходився єдиний у світі завод з виробництва важких танків. У другій половині 1941 року в місті було побудовано 713 танків, в основному КВ. Піти на інші фронти ці танки не могли. Тому їх використовували при обороні міста. А в Німеччині і в усьому іншому світі не було тоді ні одного подібного танка. За той же період було випущено 480 бронемашин і 58 бронепоїздів (Там же. С. 216).
Чи можна собі уявити 58 бронепоїздів, що курсують у місті і навколо нього! І знову ж таки не забудемо, що на озброєння бронепоїздів пішли флотські гармати, заготовлені до війни для споруджуваних кораблів.
Заводи Ленінграда за другу половину 1941 року виробили 3,2 мільйона снарядів (Генерал-полковник артилерії І. Волкотрубенко. ВИЖ. 1984. No 1. С. 91). Це означає, що було вироблено по десятку снарядів на кожного німецького солдата, які блокували місто. Не рахуючи тих снарядів, які були запасені до війни.
Зброї в Ленінграді було так багато, що її довелося вивозити. У листопаді 1941 року з блокадного Ленінграда було відправлено в Москву 431 гармата, 926 мінометів і 40 тисяч 76-мм бронебійних снарядів (там же). В це треба вникнути: з одного тільки Ленінграда в одну тільки Москву в одному тільки листопаді 1941 року відправлено бронебійних снарядів стільки, що доводилося більше ніж по десятку на кожен німецький танк, який діє на всьому радянсько-німецькому фронті від Білого моря до Чорного. А вивіз зброї та боєприпасів з Ленінграда продовжувався. Вони були в надлишку і наднадлишку. А заводи давали все нову продукцію.
– 4 -
Це ми розглянули тільки те, що робило населення міста. Але не бездіяли й радянські армії. «Лузький оборонний рубіж складався з двох смуг оборони протяжністю 175 кілометрів і глибиною 10-12 кілометрів. Перед переднім краєм та у глибині встановлювалися міни, викопувалися протитанкові рови, влаштовувалися лісові завали і здійснювалося заболочування місцевості. Тільки на будівництві загороджень були зайняті п'ять саперних, один інженерний, два понтонних і вісім будівельних батальйонів» (Інженерні війська в боях за Радянську Батьківщину. М., 1970. С. 83).
Для повного захоплення Ленінграда в будь-якому випадку німецьким військам належало форсувати Неву. А це було неможливе просто тому, що в Неві стояли кораблі і катери Балтійського флоту і Ладозької флотилії. У штурмівників - надувні човни або складані фанерні понтони, оббиті прогумованим брезентом. Спробуйте перебратися через річку, якщо з-за повороту з'являється бронекатер оборонців, а на тому боці вас чекають у засідках важкі танки КВ та бронепоїзди...