Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Та й не могло нове релігійне («сонячне») вчення з його «жіночим началом» — Дівою Марією і Трійцею — зародитися в іудейському духовному середовищі. Адже закон Мойсея забороняв поклоніння сонцю і стверджував суто чоловічий єдиний абсолют у вигляді жорстокого і нещадного бога Яхве. І не випадково за християнським каноном день народження Ісуса Христа — 25 грудня — збігається з днем народження сонячного Мітри і всемогутнього Дажбога.
Євангелія писали саме галілеяни-назареї (члени секти Новий Завіт»), і в ньому, за свідченням фахівців, відчутно простежуються ідеї, притчі і навіть словосполучення північної Дажбогової релігії. Назареями спочатку ставали чарівники і волхви, що приходили в Галілею з храмів Наддніпрянщини і Прикарпаття.
На користь висунутої версії розглянемо ще один аргумент. У Новому Завіті, як вважають учені-біблеїсти, дуже сильними є «антиєврейські мотиви». Саме це є головною причиною того, чому іудеї визнають священною книгою лише Старий Завіт.
У Євангелії від Луки вина за розп'яття Ісуса покладається не на фарисеїв, а на народ. Не ієрархи іудаїзму, а юрба вимагала його розп'яття: «Кров його лежить на нас і наших нащадках!» Більше того, автор Євангелія називає весь єврейський народ «рід зміїний [Лк. ІІІ. 7].
Звичайно, національний (расовий) фактор відіграв свою роль у трагічному суді над Боголюдиною. Як можна, не будучи іудеєм, називати себе «царем Ізраїлю»!
Щоб пом'якшити «євангельський расизм», деякі фахівці намагаються довести, що вищезазначені наголоси розставили вже пізніші політики, виходячи зі своїх кон'юнктурних міркувань. Чимало здивована релігієзнавець І. Свінцицька тим, що в Євангелії від Луки, більш далекому від іудейського переказу, слова «рід зміїний» відносяться до всього єврейського народу. Редактори цього Євангелія, відмежовуючись від іудейства, навіть Іоанна Хрестителя прагнуть протиставити іудейському народу» [Свинцицкая И. С. Запрещенные евангелия. — С. 21]. Але, за такою логікою, виходить, що не можна ганьбити жоден народ, а тільки експлуататорські класи.
Та ні ж, буває, що і народом (масами) оволодіває диявольська ідея. Треба лише розрізняти, як пише Іоанн Кронштадтський, народ і те зло, яке в ньому тимчасово оселяється. Євреї, німці, росіяни — великі народи. Але в певні часи ними оволодівали сатанинські ідеї (христовбивство, фашизм, комунізм). Ніхто від сатанізму не застрахований.
Взагалі існує величезна ранньохристиянська література антиіудейської спрямованості. І справа не в «пізніших вставках», а в тім, що вона (Євангелія) готувалася єсеями-галілеянами, які перебували з євреями в антагонізмі.
Нарешті, слід враховувати і те, що у І столітті н. е. в Палестині точилася запекла боротьба між християнами-назареями (секта єсеїв) та іудео-християнами (секта ебіонітів). Ебіоніти — суто іудейська секта — вважали Ісуса не Сином Божим, а рабом Божим, тобто звичайною людиною, народженою в єврейській родині (євреєм!), на яку лише у віці 30 років (під час водохрещення) «зійшов Дух Божий». Тобто Ісус — це лише пророк-чудотворець. Протистояння було таким серйозним, що навіть в «іудейській війні» секти єсеїв і ебіонітів поводилися по-різному. Читаючи Йосипа Флавія, мимоволі думаєш, що насправді це була не іудейська, а галілейська війна проти Риму, у всякому разі центр повстання знаходився у Галілеї.
А точніше, це була духовна війна молодого християнства проти деградованого римського язичництва. У Флавія є вражаючі сцени мужності і стійкості християн-єсеїв під час катувань, коли їх змушували відректися від своєї «сонячної» віри. Грецьке ім'я «Христос», тобто «Рятівник», ебіоніти відкидали і залишали тільки єврейське «Ісус», «Ієшуа» (Ієшуа — з єврейської означає раб). «Війна з римлянами, — пише історик-очевидець, — показала справжню силу їхніх (єсеїв — Ю. К.) думок і переконань. їх пригвинчували і розтягували, тіло їхнє палили і роздроблювали; на них випробовували всі знаряддя катувань, щоб змусити їх зганьбити Законодавця або їсти недозволену їжу. Але їх нічим не можна було схилити ні до одного, ні до другого. Вони непохитно витримували тортури, не промовивши слова, не проливши жодної сльози. Посміхаючись під час катувань, глузуючи з катів, вони легко віддавали свої душі, будучи впевненими у тому, що знову набудуть їх у майбутньому»[Флавий И. Иудейская война. — СПб., 1900. — С. 152–153].
ХРИСТОС І МІТРА
Митра — персонаж, связанный с идеей договора, а также выступающий как бог Солнца. Мифы народов мира