Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
Ось чому Захід стривожений. Ще в 1956 році Ватикан заявив протест «проти будь-якого виведення християнства із сект єсеїв і назареїв, що жили в Кумрані» [Обсерваторе романо. — 1956. — 11 лютого]. Ще б пак! Адже ці секти не іудейські, а галілейські (кельтські чи навіть праслов'янські), що ворогували з іудаїстськими громадами і сектами ебіонітів (іудео-християн)!
Руська православна церква одразу втрутилася і висловила контрпротест: мовляв, навпаки, треба позитивно поставитися до кумранських знахідок: віруючих не повинно бентежити те, що «Вчення з'явилося раніше Христа» [Журнал Московской патриархии. — 1957. — № 12. — С. 64].
А річ у тім, що кумранські тексти в уривчастій, щоправда, формі збігаються з багатьма фрагментами… Нового Завіту. По суті, говорять майже те ж, що і чотири євангелія. І це за 300–400 років до написання євангелія і за 200–300 років до народження Ісуса Христа!
Наші церковні ієрархи відчули в кумранській знахідці щось важливе саме для східного християнства і почали «заспокоювати» Захід: «Не треба непокоїтися з того, що Ісус у своїх проповідях скористався ідеями, образами і словосполученнями загубленої в іудейській пустелі секти» [Журнал Московской патриархии. — 1957. — № 12. — С. 65].
Повторювали б кумранські рукописи Старий Завіт — і сенсації не було б (усе збігалося б з існуючими канонами). А то виходить, що Христос повторював настанови, які за 200–300 років до нього висловлювали русяві і блакитноокі пророки, що прийшли з півночі. І зовсім це не «пізні вставки», як твердять католицькі богослови, а справжні тексти IV–III століть до н. е.
Секта єсеїв, що сформувалася в Галілеї (неподалік від міста Скіфополя) у IV–III століттях до н. е. (коли сюди накотила друга хвиля кельтсько-галичанського переселення з Прикарпаття), називалася «Новим Завітом». І Христос говорив: «Я приніс вам Новий Завіт». Себе єсеї називали «синами Неба». На чолі секти стояли «Учитель праведності» і 12 Його апостолів (старійшин). Вони виконували обряд обмивання в Йордані (водохрещення!). Сповідували переселення душ (вчення про інкарнації), як і прихильники «язичницької» Рун-віри в Північній Припонтиді [Перші християни теж сповідували переселення душ. Лише в VI столітті Всесвітній собор, на настійну вимогу візантійського імператора Юстиніана, виключив це положення з християнського віровчення]. Єсеїв називали також сонцепоклонниками і… Іванами (Яванами, Іоаннами), тому що серед них було багато «Іванів», чи «Яванів» [Знову ж таки, «жителі Півночі» поклонялися Дажбогу, а населення Північної Припонтиди саме і було колискою античних греків, яких називали «яванами»].
У багатьох літературних джерелах відзначається любов єсеїв до хліборобства. Вони також поклонялися Сонцю і Ранковому світилу. Для іудеїв, як відомо, це не було характерним.
Далі. Елітна частина єсеїв становила щось на зразок секти в секті. І їх звали назареями. Тут дуже важливо спростувати домисли і неточності, притаманні західній богословській літературі.
По-перше, було не дві секти — єсеїв і назареїв (останні користувалися книгами перших), а одна секта — єсеїв, її елітна частина носила назву «Присвячені Богу». У Біблії сказано, що назареї самі були класом подібно до пророків, і були прикладом самовідданості і праведного життя.
По-друге, термін «назарей» не зв'язаний з Назаретом, а означає «належний істині», «посвячений». Назареїв відлучали від звичайних людей і посвячували в істинне, «божественне життя. До них належали, зокрема, батьки Діви Марії та Іоанн Хреститель.
Та й імена в єсеїв-назареїв (як і взагалі у галілеян) — не єврейські, а наші (понтійсько-грецькі): батьки Діви Марії — Яким ї Анна, Іоанн Хреститель, апостоли Ісуса: Андрій, Петро, Іоанн, Пилип, Хома, Матвій, Таддей, Варфоломій…
По-третє, помилковою є теза Біблійної енциклопедії: «Через те, що Господь Ісус довго жив у Назареті, Він був званий назареєм» [Библейская энциклопедия. —С. 500]. Зовсім не так! Ісус, як і Іоанн Хреститель, входив до елітної групи єсеїв, тобто був «посвячений в істину». Іудеї почали називати цим їм ям усіх християн, що вийшли із секти єсеїв [Див.: Дії. XXIV. 5].
Щодо названого батька Ісуса — Йосипа, то про нього сказано так: «Йосип був людиною праведною і відданою єсеям» [Евангелие от Христа эпохи Водолея. — Гл. 1.12].
Отже, звідки взяті ідеї, образи, притчі і проповіді, якими користувався Ісус у своєму подвижництві? Вони були принесені в Галілею синами й онуками Тарсена з Карпат і Наддніпрянщини. А з відкриттям секти «Новий Завіт» і прочитанням кумранських рукописів стало абсолютно зрозуміло, що «основні моральні і богословські ідеї християнства вже існували в період його зародження» [Свинцнцкая И. С. Запрещенные евангелия. — С. 46].