Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

Крім скіфів-сколотів (скїфїв-кельтів)[» Сколоти — стерта етимологічна структура слова «кельти»] жили в Припонтиді і «чисті» кельти, не асимільовані з автохтонами. Вони, правда, мали інші вірування та звичаї. їхнім святилищем був протошумерський Храм — нинішня Кам'яна Могила. Тут жерці молилися іншим богам, головними серед яких були Одін (Одноокий) та Іштар (вона ж богиня шумерів) [Більш докладно про цедив.: Послание хозарам. — К., 1997].

Як вже згадувалося, перський цар Дарій, який вдерся з величезним військом до Скіфії у 522 р. до н. е., зруйнував обидва святилища — «правоарійське» (Гелон) і «лівоарійське» (протошумерський Храм). Після походу Дарія і почалася «друга хвиля виходу» кельтів з Північної Припонтиди. Скіфи-сколоти (скіфи-кельти) через землі Прикарпаття (Галичини) рушили на південь: на Балкани і далі — у Малу Азію.

А «чисті» кельти знову ж через землі Галичини рушили на північний захід Європи, дійшли до Ельби і навіть до нинішньої Англії. Чистих кельтів («germani Celtus») історики почали називати просто «germani» — «германці». Так і вийшло, що предки германців жили в Наддніпрянщині і Галичині, звідки прийшли на Ельбу і в Англію. Але нас цікавить духовний аспект цих подій. Кельти-сколоти під проводом жерців зі зруйнованого Гелона прийшли в Північну Палестину і тут, поблизу міста Скіфополь (у містечку Салюм), заснували мітраїстський храм. Він став духовним центром громади єсеїв, до якої пізніше належали батьки Діви Марії Богородиці і в якій згодом виховувалися Іоанн Хреститель та Ісус Христос.

У Біблії є таємничий персонаж — цар Салима, а при ньому жрець на ім'я Мельхиседек [Мельхиседек деякими релігійними письменниками ототожнюється із самим «містичним Ісусом Христом»], який радо прийняв Авраама, почастував його вином, «хлібом-сіллю», але одночасно зажадав від нього… десятину (частину доходів, призначену самому Богу). Де ці місця на карті? Де храм Мельхиседека? Хто він був насправді? З цих питань існують великі розбіжності в біблеїстиці. Одні дослідники тлумачать термін «Цар Салимський» як «Цар Єрусалимський». Інші схиляються до думки, що йдеться про єсейське містечко Салюм, яке знаходилось неподалік стародавнього, заснованого ще гіксами, «руського» міста Скіфополь [Див.: Библейская энциклопедия]. Але головне те, що Мельхиседек був хранителем мітраїстських містерій, принесених з далекого Гелона в Палестину.

Вже згадуваний нами філософ Менлі П. Холл пише: «Досліднику порівняльної релігії зрозуміло, що ці мітраїстські секрети, зібрані невеликою групою відданих справі філософів та містиків (так шанобливо автор називає вчених-жерців, що прийшли з Праукраїни з «другою хвилею» кельтського руху — Ю. К.), були вбрані в нові шати й у такий спосіб збережені на кілька століть під ім'ям містичного християнства (це за кілька століть до Ісуса Христа! — Ю. К.). Загальноприйнятим є припущення, що єсеї були хранителями цього знання, а також людьми, які ініціювали появу Ісуса і дали йому освіту. Якщо це так, то Ісус, без сумніву, був посвячений у тому самому храмі Мельхиседека, де за шість століть раніше посвячували Піфагора»[Холл М. П. Энциклопедическое изложение масонской, герметической, каббалистической й розенкрейцеровской символической философии. — С. 697].

Як відомо, саме Мельхиседек відіграв важливу роль у перетворенні Аврама в Авраама — його відході від «халдейської пітьми і наближенні до мітраїстського єдинобожжя [Див.: Канигін Ю. М. Віхи священної історії. — С. 190–193].