Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
До речі, ще дрібниця. Жуков називає «генерала» Власика «начальником управління охорони». До уваги допитливих: Микола Сидорович Власик під час війни генеральського звання не мав. Він став генералом 12 липня 1945 року. А у вересні 1941 року мав звання комісара державної безпеки 3 рангу. Різниця вже в тому, що генерали ходили в штанах з лампасами, а комісарам ДБ таких штанів не належало. І був Власик у той момент начальником 1-го відділу НКВС. Начальником управління він став 12 травня 1943 року.
– 6 -
І ось нарешті Жуков - у сталінській квартирі. Окрім господаря, «за столом сиділи А.С. Щербаков, В.М. Молотов, Г.М. Маленков та інші члени Політбюро».
Так сказано у першому виданні. У другому виданні з цього списку випав Маленков. У наступних більш правдивих виданнях Маленкова за сталінський стіл повернули.
Сталін (якщо вірити мемуарам) нібито похвалив Жукова за успіх операції під Єльнею... Хоча чотирма сторінками раніше сам Жуков визнав, що «завершити оточення противника і взяти в полон єльнинське угруповання нам не вдалося». Виходить, Сталін хвалив Жукова за те, що той не зумів операцію провести. За провал.
Тут же Сталін нібито вимовив: «Ви були тоді праві (мав на увазі мою доповідь 29 липня)» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 310).
Якщо Сталін дійсно виголошував такі слова, то тим самим він публічно визнавав, що повалення Жукова з посади начальника Генерального штабу було необґрунтованим і несправедливим.
Але Сталін таких слів не вимовляв. Ми вже встановили, що 29 липня Жукова в кабінеті Сталіна не було. 29 липня Жуков ніяких прогнозів з приводу дій Гітлера у вересні не робив. Просто тому, що пророкувати не було чого: ні Гітлер, ані його фельдмаршали не могли знати, чим завершиться Смоленський бій і яка буде ситуація в кінці серпня, тим більше в середині вересня. Вони не могли знати, коли і як завершаться битви в районі Умані, Кременчука і Дніпропетровська. Вони не знали і не могли знати, що будуть робити в серпні, а Жуков нібито знав все наперед не тільки про серпень, а й про вересень.
Припустимо на хвилину, що все так і було. Повіримо, що ще 29 липня 1941 року Жуков передбачав дії Гітлера на півтора місяця вперед і зажадав відвести радянські війська з району Києва. Повіримо, що Сталін у липні не погодився, але на початку вересня він нарешті зрозумів, що помилився, і в присутності Молотова, Маленкова, Щербакова та інших нібито визнав правоту великого стратега: ох, правий ти був, Георгію Костянтиновичу, в липні, ще тоді треба було Київ здати.
Запитання: що повинен був робити Сталін у ситуації, коли зрозумів, що помилився, коли в присутності своїх найближчих соратників визнав правоту Жукова?
Відповідь: Сталін мав діяти так, як радив Жуков, тобто тут же підняти трубку і віддати командувачу Південно-Західного фронту генерал-полковнику Кирпоносу наказ на відхід з району Києва. Здавалося б, у липні Жукова не послухалися, Київ не здали, і в серпні не здали, так хоч на початку вересня його треба швидше здати.
Дивовижна річ: Сталін, нібито визнавши правоту генія військового мистецтва, чомусь його геніальними пропозиціями не скористався і наказу на виведення військ із району Києва не віддав. Навпаки: Сталін підняв трубку і передав Кирпоносу, щоб той і думати забув про відведення військ з Києва.
Але найдивовижніший момент не в поведінці Сталіна, а в поведінці Жукова. Прямо на наступній сторінці великий стратег сам себе викрив. І вже не вперше. Він навіщось навів текст переговорів 11 вересня 1941 року між верховним керівництвом і командуванням Південно-Західного фронту. У Москві біля апарата перебували Сталін, Шапошников, Тимошенко. У Києві - Кирпонос, Бурмистренко, Тупиков. Сталін грізно зажадав «перестати нарешті займатися шуканням рубежів для відступу, а шукати шляхи опору і лише опору». І далі: «Києва не залишати і мостів не підривати до особливого дозволу Ставки». Сталін погрожує Кирпоносу: бач, додумався, війська відводити! Я тобі дам! Забудь і думати про відступ!
Простіше кажучи, слова Жукова діями Сталіна не підтверджуються.
Мені незрозуміло ось що. Якщо вже й вписано в мемуари сталінське визнання жуковської геніальності, то навіщо тут же на наступній сторінці наводити документ, який цю вигадку спростовує?