Беру свої слова назад
- Автор: Суворов Виктор
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Сталкер
- ISBN: 966-696-874-6
- Переводчик: Олег Петрович Дрогомирецький
- Жанр: История
Электронная книга - «Беру свої слова назад». Краткое содержание книги:
– 7 -
Розмова на сталінській квартирі триває. Сталін нібито сказав стратегу: «Їдьте під Ленінград. Ленінград у вкрай важкому становищі. Німці, взявши Ленінград і з'єднавшись із фінами, можуть вдарити в обхід з північного сходу на Москву, і тоді обстановка ускладниться ще більше» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 310).
Ця розповідь має кілька версій.
У першому виданні оцінку обстановки під Ленінградом давав Сталін, а Жуков уважно слухав. Великий полководець тільки підказав Сталіну, на яку посаду призначити І.С. Конєва, а на яку - маршала С.К. Тимошенка (Сталін, ясна річ, тут же погодився). Жуков нібито вказав Сталіну, що «над Південно-Західним фронтом нависла загроза». Стратег безпомилково передбачив, що «група армій "Південь", що захопила плацдарм в районі Кременчука, буде здійснювати оперативну взаємодію з армією Ґудеріана». (Мила справа бути пророком через 28 років після події. Коли немає свідків твоїх пророцтв.)
У другому виданні Жуков пішов далі. Він не тільки вказав Сталіну на небезпеку, яку становив кременчуцький плацдарм, не тільки передбачив, у який бік генерал-фельдмаршал фон Рундштедт розгорне свої танкові клини, не тільки дав слушні поради щодо розподілу посад між генералами і маршалами, але ще й чітко змалював обстановку під Ленінградом. Сталін, як з'ясовується з пізніших версій, своєї думки про обстановку не мав. Сталін попросив стратега висловитись, і Жуков розставив все по своїх місцях: «Не завершивши операцію під Ленінградом і не з'єднавшись з фінськими військами, німці навряд чи почнуть наступ на московському напрямку».
Отже, в першому виданні Сталін оцінював обстановку в районі Ленінграда, а Жуков слухав. А в другому виданні вони помінялися місцями: Жуков оцінював обстановку в районі Ленінграда, а Сталін слухав і погоджувався. У другому виданні Жуков сказав те ж саме, що казав Сталін у першому. Верховному Головнокомандувачу не залишалося нічого іншого, як погодитися з думкою стратега: «Й.В. Сталін задоволено кивнув...»
У першому видані Сталін іноді висловлював свою думку, а в більш правдивих виданнях, починаючи з другого, було вирішено роль Жукова висвітлити, виділити її більш яскраво. Жуков легко розгадує, де і як будуть діяти Ґудеріан і Кляйст, фон Лееб і фон Рундштедт. Жуков вказує Сталіну, де і які загрози виникають, якого маршала на яку посаду поставити. Сталін тільки задоволено киває. Сталін майже завжди погоджується. А коли не погоджувався, то вимушений був опісля публічно каятися. Відповідно до цієї установки слова, які Сталін нібито виголошував у першому виданні, приписали Жукову у другому.
І перебрали.
Кожному школяреві відомо, що німці почали-таки операцію на московському напрямку, не завершивши операції під Ленінградом і не з'єднавшись з фінами. У першому виданні оцінював обстановку Сталін. І, як бачимо, помилився.
А в другому виданні, коли слова Сталіна приписали Жукову, в дурнях опинився великий стратег. Виходить, він обстановку оцінював неправильно і прогноз видав невірний.
Після смерті Сталіна, коли вже ніхто не міг більше викрити Жукова у хвастощах, великий стратег раптом вжився в образ нещасної Касандри: бачу Трою в полум'ї!
Жуков раптом почав розповідати про свою неймовірну здатність передбачати розвиток подій. Він попереджав, а його не слухали! В кінці липня 1940 року Гітлер вперше висловив думку про можливість війни проти Радянського Союзу. А за півтора місяця до цього Жуков нібито вже знав, що саме така думка прийде в гітлерівську голову. Наприкінці серпня 1941 року Гітлер вирішив на Москву не йти, а повернути на Київ. А Жуков за місяць до цього вже абсолютно чітко розумів, що Гітлер наважиться саме на цей варіант. У нього було ще безліч подібних осяянь.
Проте ні в яких документах не відбито це ясне передбачення. Припустимо, що на початку червня 1940 року Гітлер ще не думав про війну проти Радянського Союзу, а Жуков уже наперед знав, що скоро Гітлер до такої думки прийде. Чому б Жукову в цьому випадку не написати рапорт Сталіну? Чому б потім, після війни, не відшукати цей рапорт в архіві і не показати його нащадкам?
Припустимо, що Жуков у кінці липня 1941 року знав, яка думка прийде в голову Гітлера через місяць. Чому б не зафіксувати це передбачення на папері? Перший примірник - Сталіну, другий — у справу вшити, зберегти в архіві Генерального штабу. А потім Сталіну й дорікнути: а от я ж тебе попереджав. Та не просто закинути, а в присутності... І через десятиліття після війни в мемуари цей папір вклеїти: ось воно, свідчення моєї проникливості.