Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом
- Автор: Бояновська Едита М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-617-569-125-0
- Переводчик: Андрій Бондар
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Микола Гоголь: між українським і російським націоналізмом». Краткое содержание книги:
Що це означає для націоналізму «Мертвих душ»? По-перше, як я показала, цей націоналізм надзвичайно розрізнений у всіх частинах роману, крім відступів (це приблизно 99 відсотків тексту). Риторика національного одкровення в поєднанні з таким змістом, що, хоч як це парадоксально, виявляється антинаціоналістичним, шкідлива для будь-якої нації, яка себе поважає. Росіян робить росіянами, відповідно до «Мертвих душ», набір досить невтішних рис — таких, як одержимість рангами, нездатність визнавати свої помилки або повна відсутність уміння передбачати. Накладання націоналістичних ліричних відступів на антинаціоналістичний (у своєму настрої) головний корпус роману відбивається на тексті, що є в ідеологічному плані абсолютно розладнаним. Однак, за найближчого розгляду, самі відступи виявляються глибоко двозначними, а їхня данина націоналізму — двосічною. Незважаючи на очевидний намір потішити національне еґо, Гоголь водночас ранить його. Корпус роману відкидає дигресивні «щеплення», скільки б Чічіков не руйнував ефект оповідачевого звернення до Росії, вигукуючи накази своєму кучеру. Найсуттєвіше те, що Гоголь підважує націоналізм свого роману, запроваджуючи в нього іронію — настрій, кардинально несумісний з націоналістичним дискурсом. Те саме він робитиме й у «Тарасі Бульбі».
Гоголь сам усвідомлював, що націоналізм «Мертвих душ» може виявитися проблематичним. Ось чому в самому романі міститься полеміка з його рецепцією, як Гоголь цього очікував. Авторська травма, завдана критикою «Ревізора», продовжує даватися взнаки в «Мертвих душах», особливо тому, що Гоголь, схоже, усвідомлює: свої літературні прийоми він не реформував. Право автора (і, по суті, обов’язок) викривати непривабливі аспекти життя та надокучати ницими, негідними персонажами: піднесення высокого восторженного смеха до статусу высокого лирического движенья (ПСС 6, 134); застосування соціальної сатири (читачам пропонується відповісти на запитання: «А нет ли и во мне какой-нибудь части Чичикова?»; ПСС 6, 245) — всі ці проблеми, які автор-оповідач порушує на сторінках «Мертвих душ», поєднуються з питаннями, викликаними рецепцією «Ревізора».
Крім того, Гоголь проговорює звинувачення, які «Мертві душі» можуть спровокувати в так называемых патриотов. Він описує їх як грошових мішків, які выбегут со всех углов, коли з’являється горькая правда на тему батьківщини (ПСС 6, 243). Вони протестують проти паплюження образу Росії, особливо коли справа заходить до порівняння з іноземцями. Автор-оповідач протиставляє цим смішним звинуваченням притчу про батька та сина — Кіфу Мокієвича й Мокія Кіфовича. Син Мокій був невиправним незграбою, який усе завжди ламав і ображав усіх, кого зустріне. Його батько Кіфа, поблажливий батько, що вдавався радше до порожнього філософствування, ніж до спроб виховання своєї дитини, відмовляв нещасним жертвам його сина в задоволенні їхніх скарг щодо виправлення свого нащадка. Він стверджував, що Мокій занадто дорослий, щоб змінитись, і переймався поширенням вістей про його недоліки. Він відмовляв у поширенні гласности, коли справа стосувалася родинних матерій: «Уж если он и останется собакой, так пусть же не от меня об этом узнают…» (ПСС 6, 244).
Так называемые патриоты, які могли відчути відразу від образу Росії в романі, уподібнені до Кіфи Мокієвича. Подібно до нього, вони вдаються до абсолютно порожнього філософствування, а в практичному житті миряться зі злом, будучи зацікавленими лише в запобіганні публічних розмов про це. В контексті широких звинувачень «Ревізора» у «міметичному лиходійстві», за тонким формулюванням Тодда, автор-оповідач «Мертвих душ» залишає викличні роздуми, попередньо окреслюючи роман у термінах горькой і святой правди (ПСС 6, 243, 245)[264]. Гоголь наполягає на тому, що викриття російських недоліків якраз і робить його російським патріотом, стурбованим благом своєї країни.
264
Todd, Fiction and Society, 167.