Лист до короля
- Автор: Драгт Тонке
- Язык: украинский
- Год: Наірі
- ISBN: 978-617-7314-53-9
- Переводчик: Світлана Денисенко те Пас
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Лист до короля». Краткое содержание книги:
Юному відважному героєві Тіурі вмираючий лицар передає в руки лист, який неодмінно має бути доправлений королю. І хлопчик, заповітна мрія якого — стати лицарем, бере на себе цю місію. Він іще не підозрює, скільки небезпек йому доведеться подолати на шляху до королівського замку, зі скількох халеп виплутатися.
Книга нідерландської письменниці Тонке Драгт, створена в середині ХХ століття, — класичний лицарський дитячий роман, сповнений пригод, романтики й благородства. Його відзначено низкою престижних літературних премій, видано багатотисячними тиражами, перекладено багатьма мовами світу й екранізовано.
Король підвівся зі свого трону, привітав гостей і мовив:
— Друзі, лицарі, піддані, послухайте, що я маю сказати. Вам відомо, що двоє юнаків, Тіурі й Паккі, принесли нам звістку про загибель лицаря Едвінема. Вони прибули до нашого міста з королівства Дагоната, подолавши значні перепони й великі небезпеки.
Тіурі слухав, не зводячи очей з короля, однак відчував, що зараз багато хто дивиться на нього й Паккі.
— Окрім цієї сумної новини, вони принесли мені ще одну звістку, — провадив далі король, — листа, доправити якого лицар Едвінем перед смертю доручив Тіу-рі. Листа з Евіллану. Та правитель Евіллану не хотів, щоб ми його коли-небудь прочитали. Як ви знаєте, він пропонував нам укласти мир, і навесні я відрядив до нього посольство. Відомо вам і те, що лицар Ед-вінем утік з Евіллану, проте в королівстві Дагоната Червоні Вершники напали на нього і вбили. Уже тільки з цього ви могли зрозуміти, що насправді Евіллан не хоче миру. На південь відправлені посланці, аби отримати більше новин, та мине деякий час, доки вони повернуться. Проте в мене є новина, яка вас засмутить, хоча, можливо, уже й не злякає. Лицар Ан-домар з Інґевелла ніколи вже не повернеться до нашої країни. Його вбито солдатами Евіллану в Південних Підвітряних горах!
Мертва тиша зависла в залі. На обличчях читалися скорбота, жах і гнів.
— Він був хоробрим лицарем, — тихо вів далі король, — і вірним паладином. Помилуйте, небеса, його душу.
Усі схилили голови й помолилися за хороброго лицаря, який ніколи вже не повернеться до Інґевелла. А Тіурі згадав пречудовий ліс і невеличке село на озері. Його тривожні передчуття справдилися. Чи не була пропозиція миру пасткою, розрахованою на те, щоб заманити лицарів до Евіллану?
Король заговорив знову:
— Я отримав цю звістку годину тому, у листі, принесеному поштовим голубом з Міста-на-Півдні, від кронпринца. Лист був коротким, та незабаром я сподіваюся дізнатися більше. Лицаря Андомара було вбито, проте його зброєносцеві вдалося втекти, і він дістався до Міста-на-Півдні того самого дня, коли Тіурі й Паккі увійшли до нашого міста. Він потерпав у дорозі, мабуть, так само, як і ці хлопці, пережив те, що пережили й вони. Лицар Андомар був також на шляху до нашої країни, можливо, з тією ж звісткою, що й лицар Едвінем.
Тихе обурення хвилею прокотилося залою, та король заговорив знову — і гомін вщух.
— А тепер щодо листа — листа, якого лицар Едвінем передав Тіурі. Я нікому не хотів говорити про його зміст, доки про нього не дізнається кронпринц. Звістка стосується передусім самого кронпринца та його брата, правителя Евіллану. Лицар Івейн узявся негайно доправити листа, і тепер кронпринцові відомо все.
Король замовк, його обличчя було сумним.
— Я вже сказав: мій молодший син — а правитель Евіллану також мій син — не насправді хотів миру. Та збирався укладати мир! І ми, швидше за все, пішли б на це, якби там не було лицаря Едвінема!
Залою знову прокотився гомін. Тіурі дивився на короля широко розплющеними очима.
«Що все це означає? Невже він піддав сумніву вірність лицаря Едвінема?»
— Лицар Едвінем втік з Евіллану, — продовжував король, — переодягнувшись у чорне, з чорним щитом. Але під чорним одягом залишався білішим за сніг. Він про щось дізнався. ми не знаємо, яким чином, і ніколи не дізнаємося, бо він вже не може розповісти про це. Лицар та вершники з Евіллану вбили його, щоб за-вадити сповістити мене. Та лист, який він мав намір доправити, зберігся! Точніше, зберігся його текст. Написаний стародавньою мовою, яку знають лише деякі посвячені. Мій молодший син також знає цю мову, -король знову помовчав. — Я скажу вам, що сталося б, якби лицаря Едвінема там не було чи лист, який він віз до нас, було втрачено. Ми уклали б мир з Евілланом. Мій молодший син примирився б зі мною та зі своїм братом, повернувся б на батьківщину, до рідного дому. І всі ми були б щасливі, не відаючи, яка небезпека нам загрожує, яке нещастя на нас очікує. Ми привели б до свого дому ворога. І що сталося б?!
Незабаром, дуже несподівано для всіх, кронпринц помер би! Розумієте? Мій молодший син планував знищити свого брата чи доручити комусь убити його в той час, коли ніхто більше не міг запідозрити його в злому умислі. аби отримати те, що він завжди прагнув мати: владу в нашому королівстві! Після смерті кронпринца він став би спадкоємцем престолу. Ось який підступний план крився за пропозицією миру! Евіллану йому недостатньо — він хоче правити нашим королівством.
Король Унавен обвів поглядом залу. Журба все ще була в його очах, та обличчя залишалося суворим.