Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
«Чорт!» — обурювався він, вдивляючись у понурі обличчя своїх співвітчизників, британських інженерів «Метрополітен Віккерс».
Поки обвинувач Вишинський таврував та ганьбив нещасних англійських метробудівничих, вони були, наче з хреста зняті. Кивали головами, висловлюючи згоду кожному новому словесному нападу Вишинського.
«Та вони наче заведені, в усьому підтакують обвинуваченню! Як же їх можна захищати, коли вони згодні з усім, що на них чіпляють! — подумки обурювався Флемінг. — Схоже на те, що їх добряче залякали…»
Під час короткої проміжної перерви Ян устиг перекинутися кількома словами з колегами і одним з обвинувачених.
Потроху у нього почала вимальовуватися розповідь, яку можна було 6 із номера в номер продовжувати, ведучи читача до завершення судового процесу…
«…Що ж, сьогодні, 12 квітня 1933 року наші читачі мають унікальну можливість дізнатися цю історію з перших рук, просто з зали судових засідань, де відбувається це жалюгідне судилище над нашими співвітчизниками…» — сміливо вивів Флемінг. Рядки лягали один за другим і що далі він писав, то твердішою ставала його рука і зростала впевненість. Він не буде боятися совєцьких щурів! Він британський журналіст і буде писати правду! Правду, про яку мусить дізнатися увесь світ.
«Зрештою, усе виглядає вельми не до честі радянського уряду, — повів далі він. — Ось враження, які вдалося скласти під час перебігу першого дня розгляду цієї неприємної справи та вислухавши потік обвинувачень прокурора А. Вишинського, — продовжував Ян. — Відомо, що співпраця „Метрополітен Віккерс“ з імперською Росією розпочалася ще до революції і була успішно поновлена у 1923 році уже з радянською владою…
Цьогоріч СРСР повинен був розплатитися з „Метрополітен Віккерс“ за поставлене і змонтоване компанією обладнання.
Сума справляла враження: кілька мільйонів рублів золотом і півтора мільйона фунтів стерлінгів, яких у країни, виснаженої військовими потрясіннями, голодом та розрухою просто не було.
З огляду на події, що послідували за тим, можна припустити, що радянський уряд почав шукати не надто гідні способи скорочення боргу, наприклад, шляхом висунення претензій до „Метрополітен Віккерс“, звинувативши компанію у неякісно змонтованому обладнанні та пов'язаній із цим аварії на виробництві. Останнє справді мало місце. Однак наші співвітчизники змогли чітко пояснити ці прорахунки непрофесійністю радянських монтувальників, та, що найгірше, небаченими для британської ретельності ударними темпами роботи, за яких годі належно дотримуватися якості.
Тоді, вочевидь, в ОДПУ, не довго думаючи, знайшли інше пояснення: саботаж і диверсія британських спеціалістів!
Схоже, радянський уряд не дуже переймається тими зовнішньо-політичними та економічними наслідками, які може викликати подібне приниження та безглуздий наклеп, зведений на наших співвітчизників, що прибули до радянської Росії з метою співпраці.
Але про все по-порядку.
Особлива увага ОДПУ щодо компанії „Метрополітен Віккерс“ давно не була таємницею для тих, хто мав відношення до діяльності компанії в Росії… — строчив Ян Флемінг. — У грудні 1932 року з'явилися перші ознаки того, що увага з боку ОДПУ посилюється… Одного разу, ближче до завершення 1932 року, під Ленінградом пропала літня російська домробітниця на прізвище Рябова, що працювала у родині співробітника „Метрополітен Віккерс“ Макдональда. Більше її не бачили і звісток про неї не було. Потім у січні секретаря компанії Анну Кутузову заманили в ОДПУ, де протримали близько доби і допитали. Відчуття, що в будь-який момент може початися атака, стало настільки гострим, що Монкхауз, головний представник компанії в Москві, вирушив до Англії, маючи намір роз'яснити положення справ радянському торговому представнику в Лондоні. В ході зустрічі з ним Монкхаузу були дані категоричні запевнення, що боятися „Метрополітен Віккерс“ нічого, що компанія має дуже хорошу репутацію і що ніяких претензій ні до Монкхауза, ні до інших співробітників немає. Тому Монкхауз може повертатися в Росію і продовжувати свою роботу без найменших побоювань стосовно будь-яких переслідувань…
…За день до арештів Монкхауз говорив Родену, одному з інженерів компанії, який виїхав до Англії 12 березня, що, згідно з дослідженням наркома важкої промисловості Серго Орджонікідзе, перспективи компанії в Росії були райдужні, як ніколи…
Незважаючи на все це, ОДПУ провела обшуки в офісах компанії і оселях співробітників, 19 із 40 співробітників компанії були арештовані…