Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Готельна обслуга, — почулося англійською.
Марко відчинив, не приховуючи здивування.
Перед ним стояла молода жінка. Кароока, чорнява з ретельно зчесаним волоссям.
На ній була темно-синя форменна сукня і білий накрохмалений фартух.
— Містере Мак-Міллан? — запитала вона.
— Саме так.
— Доброго ранку, — проказала вона майже досконалою англійською. — Перепрошую, що турбую, я ваша покоївка. Коли накажете прибрати у номері? — хитнула головою.
Біла накрохмалена коронка у волоссі хитнулася у такт її кивку.
Вона дивилася на нього, примруживши очі горіхового кольору.
— Міс, тільки не зараз! — роздратованим голосом проказав Швед. — Прибирайте номер за моєї відсутності, будь-ласка, а не коли я тут!
Дівчина тим часом пройшла усередину, дістала з-за нагрудника фартуха аркуш паперу й олівець.
— Так, звичайно, — проказала уголос ввічливо, як і належить обслузі готелю. — Як накажете, містере Мак-Міллан.
— Тільки нічого не мацайте! Усе нехай залишається на своїх місцях… — так само невдоволено проказав Швед.
Вона нахилилася над аркушем і старанно вивела українською:
«Я Дануся. Закінчую зміну об 11:00. Де і коли?»
— Так, звичайно! — відповіла вона уголос знову. — Звісно, я не торкатимуся ваших речей, тільки приберу у ванній та зміню рушники.
«Головний телеграф. При вході. 13:00» — відписав нижче Швед.
Вона уважно подивилася на нього. Губ торкнулася легка посмішка.
Дануся швидким рухом зім’яла аркуша і вказала поглядом на сірники.
Швед кивнув.
Вона повернулася і пішла, притуливши пальця до вуст на прощання.
Коли вона зникла за дверима, Швед розгорнув аркуша.
Якусь мить вдивлявся у написаний українською рядок…
Чиркнув сірником. Підпалив аркуш, кинувши його на мідну тацю.
Усміхнувся своїм думкам. Тепер, у цьому лігві червоного звіра, він був не один…
Флемінг нервував, як ніколи.
Навіть програвшись до нитки у харбінському клубі леді Чеддерс, він почувався повністю у своїй тарілці!
Навіть коли, рятуючи життя Алекса Мак-Міллана, мчав нічними вулицями Харбіна до британського консульства, відчував шалений адреналін та дивовижну впевненість!
Але зараз… Це був його перший професійний досвід такого серйозного формату!
Занурений у роздуми Флемінг здебільшого автоматично продемонстрував схожому на гобліна рябому чоловічкові у військовій формі свої документи, повернув простягнуту йому папку, знайшов своє ім’я у списку акредитованих іноземних журналістів і розписався у графі навпроти.
Відмітивши свою акредитацію, він уже збирався пройти у зал, коли отой рябий чоловічок за конторкою подав голос:
— А містер Мак-Міллан, ваш колега? Він сьогодні вранці не відмітив свою акредитацію.
Ян аж розгубився від несподіваного усвідомлення того, що оцей непоказний рябий щур володіє англійською і запитав його отак прямо.
— Так, маєте рацію, його немає… — зусиллям волі опанувавши себе, люб’язно відповів Флемінг.
— Його судове засідання хіба не цікавить? — гмикнув рябий. — Ви ж, здається, разом із ним прибули до Москви й оселилися в «Націоналі»?
Звісно, вони усе знають, усіх іноземців контролюють… Треба бути справжнім дурнем, щоб сподіватися, що буде інакше.
Треба бути вкрай обережним й інших попередити — розмовляти лише про незначущі речі. Їх слухають. Їх розуміють! І Алекс… він же збирався потім піти на зустріч з якимось людьми… А якщо його і на вулиці будуть пантрувати?
— У нас із паном Мак-Мілланом взаємовигідний розподіл праці, пане…
— Товаріщ Сабуров, — відказав той. — Панове — це у вас…
— Товаріщ Сабуров, — повторив Флемінг, усміхаючись. Це кумедне прізвище повеселило Яна. Раптом він відчув себе вільніше… — Розумієте, товаріщ Сабуров, містер Мак-Міллан терпіти не може одноманітності судових засідань. А я обожнюю писати гарячі матеріали. Тож… від кожного по здібностях, кожному… за потребами… Здається, якось так говорив ваш товариш Ленін…
Рябий щур криво усміхнувся. Флемінг видихнув.
Цитату, яка так влучно злетіла з його язика, він випадково підгледів ще у Харбіні в якійсь статті про совдепію…
Але ось же, стала в пригоді!
А далі Ян перетворився на одне суцільне вухо, аби не впустити нічого із того, що відбувалося у Колонному залі колишнього Дворянського зібрання, який тепер слугував залою суду.
Швидко занотовуючи усе, що видавалося йому важливим, Ян одночасно намагався у голові вибудувати зв’язний текст, який Алекс Мак-Міллан відправить до Лондона.