Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко гмикнув.
— От бачите, а ще намагалися переконати мене у порядності совєцької влади! Не смішіть мене так, Яне. Буду я вам за хлопчика на побігеньках… Крім того, я матиму ще деякі справи, тож мені краще не входити до зали суду.
— Справи у Москві… — проказав Флемінг, зітхнувши скрушно. — Друже мій… Це ж Москва! Це радянська Росія! Я вас не відпущу самого блукати вулицями цього непевного міста! Там усюди оці ОДПУшні нишпорки, оці совєцькі щурі!
Марко розсміявся. Відповів тихо, нахилившись до Яна.
— Повірте, то тільки звучить так страшно… До того ж… Хіба ми не британські журналісти, піддані Її Величності, щоб боятися совєцьких щурів?
Розкіш та помпезність «Націонали)» вразила Яна Флемінга з першого погляду. Побудований у 1900-1902-му роках за проектом петербурзького архітектора Олександра Іванова, готель «Національ» свого часу вважався одним із найреспектабельніших місць у Москві.
Після більшовицького перевороту він утратив свій первісний престижний статус і перетворився на гуртожиток для совєтських чиновників. До переїзду у Кремль, на третьому поверсі, у люксі № 107 мешкали навіть Ленін із Крупською… Однак совдепії потрібно було налагоджувати зв’язки з Європою, вражати іноземних гостей і демонструвати респектність країни Рад… Осоромитися перед іноземцями, звиклими до сервісу європейського рівня, що прибували до Москви у форматі дружньої співпраці, совєцька влада ніяк не могла.
Вже у 1931-му у пошарпаній будівлі «Націонали)» розпочалася масштабна реконструкція та реставрація колишньої розкоші інтер’єрів.
Щоб надати готельним приміщенням відповідного блиску, сюди звозили меблі з Царськосільського й Анничкового палаців та решти недограбованих більшовиками резиденцій вивтіканих московських й петербурзьких аристократів…
Правда, античних муз та Аполлона — вишукане майолікове панно, що прикрашало аттік будівлі і цілком природно вписувалося у попередню концепцію, замінили на інше, яке возвеличувало працю совєцького громадянина і було виконане у стилі монументальної агітації та пропаганди.
Та навіть ця прикрість не могла спотворити величі «Націоналю», а у 1932-му готель відкрив свої двері новим відвідувачам.
Отож Флемінг був зачарований, бо не очікував побачити щось подібне.
— Що скажете, Алексе? — плюхнувся він на ліжко, вистелене оксамитовим покривалом. — Оберете собі оцей номер, з видом на Кремль, чи той, інший?
— Інший, — коротко відповів Марко. — Відпочивайте, мій друже. Завтра нас чекає багато роботи…
Проте Ян і не думав дати собі спокою. Уже за десять хвилин він постукав у двері Шведового номера і поцікавився, чи спуститься той вечеряти до ресторану і чи не планує прогулятися весняною Москвою…
Марко крутонув біля рота пальцями, немов замикаючи його на замок.
— Яне… Ви усвідомлюєте, де ми знаходимося? — запитально поглянув він на Флемінга, коли спускалися у ліфті. — Менше говорімо.
Швед прокинувся ще до світання. Розсунув важкі шарлатові портьєри і глянув у вікно.
За склом Тверською уже гуркотіли автомобілі та рухалися перехожі.
У передранковій сутіні вони видавалися сірими тінями, що поспіхом зникали з поля зору, танули, тільки-но сягнувши протилежного кута віконної рами.
Відчуття, що він знаходиться у самому лігві звіра, не полишало Марка. То Флемінг сприймає усе як розвагу. Як пригоду…
Але не він.
Занадто близько він знайомий із цим звіром. Занадто добре знає його повадки.
Ще звечора Марко уважно оглянув номер — очевидних ознак підслуховуючих пристроїв не виявив, та вони могли бути заховані де завгодно: у завитках розкішної ліпнини під стелею, і в телефонному апараті, і навіть десь у вотерклозеті…
Найважливіше завдання на сьогодні — контакт із Данусею.
Коротка інструкція перед від’їздом затесалася в пам’ять і Швед прокручував її знову і знову…
«Там, у Москві, у „Націоналі“ працює покоївкою наша людина. Цим каналом зв'язку ми ще жодного разу не користувалися, а впроваджували довго і ретельно, тож вважайте, будь-яке викриття агента Данусі поставить під загрозу усю нашу подальшу роботу. Через неї маєте отримати важливу інформацію…»
О сьомій ранку за дверима Маркового номеру почувся легкий шурхіт.
Хтось тихенько постукав.
Підійшов, прочинив двері.