Світова гібридна війна: український фронт
- Автор: Горбулин Владимир Павлович
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-7760-8
- Жанр: Политика
Электронная книга - «Світова гібридна війна: український фронт». Краткое содержание книги:
Сутність гібридної війни розглянуто у контексті системної кризи світової безпеки, а її феномен – як новітній вид глобального протистояння. Детально розглянуто причини та передумови російської агресії проти України, її стратегічні цілі, а також особливості ведення гібридної війни у різних вимірах: воєнному, політичному, економічному,соціальному, гуманітарному, інформаційному. Аналізуються локальні успіхи нашої держави у протидії ворожим планам РФ за окремими напрямами. Зроблено загальний висновок про доведення Україною своєї спроможності як держави, що відстоює свій суверенітет у боротьбі з агресором. Розглянуті питання реформування міжнародних безпекових інститутів та пошуку балансу сил у новій, гібридній реальності.
Розраховано на політиків, політичних аналітиків, державних службовців вищої ланки, науковців у сфері безпекознавства. Результати дослідження зацікавлять освітян, представників громадянського суспільства, а також національно свідомих громадян.
Основою взаємовідносин на енергетичному ринку України, що існувала протягом 1992—2014 рр., була модель контролю держави за функціонуванням енергетики, яка фактично стала трансфером російської моделі часткової приватизації енергетичних активів при збереженні механізмів регулювання/контролю з боку уряду/посадовців. Ця модель давала ряд переваг владній коаліції, оскільки, завдяки патерналістським очікуванням населення, обіцянки низьких цін на енергоносії стали інструментом отримання електоральної підтримки та подальшої експлуатації «енергетичної ренти».
Водночас така модель управління підштовхувала виробників/постачальників енергії до постійного зростання задекларованих втрат та збитків (що збільшувало обсяги компенсації від держави), зумовлювала недоцільність підвищення ефективності енерговикористання національною економікою (через утримання низьких цін на енергоресурси) та блокувала заінтересованість виробників енергоресурсів до ефективності діяльності[30].
Популізм та адміністративне утримання низької ціни на газ внутрішнього видобутку негативно позначилися на стані енергетики і, зокрема, на вітчизняних державних газовидобувних компаніях. Встановлена ціна на «внутрішній» газ (на рівні 40—55 % дол. США за 1 тис. куб. м ) не відображала реальних витрат на його видобуток, стримувала розвиток газовидобувної галузі та інвестування в нарощування обсягів видобування. При цьому держава Україна погоджувалася платити ВАТ «Газпром» понад 420 дол. США за 1 тис. куб. м, отримуючи для цього кредити дочірніх структур Газпрому, і, отже, підтримуючи розвиток газової промисловості Росії.
Результатом стало прогресуюче недофінансування державними компаніями інвестиційних програм та зрештою падіння виробництва газу та обсягів розвідувального та експлуатаційного буріння в Україні. Обсяги виробництва газу всіма державними компаніями впали з 24,4 млрд куб. м у 1991 р. до 16 млрд куб. м у 2015 р., при загальному падінні виробництва газу до 19,9 млрд куб. м.
На ринку вугільної продукції ситуація взагалі вийшла з-під контролю. Модель підтримки галузі, що здійснювалася державою протягом десятиліть, перетворилась з інструменту збалансування економічних показників державних вугледобувних підприємств на інструмент субсидування кінцевого споживача вугільної продукції (переважно приватного) та розростання патерналістських очікувань[31]. Із соціально-політичної точки зору саме політика популізму в галузі державного бюджету і стала однією з причин виникнення тієї ситуації, що призвела до кривавих подій на Донбасі.
Хоча наслідки збереження старої «російської» моделі управління енергетичним сектором стали очевидними для суспільства, проведення реформ енергетичного сектору гальмується на різних рівнях, незважаючи на прогресуюче погіршення енергетичної інфраструктури та ілюзорність переваг запровадженої моделі для населення.
Фактично, існуючі засади організації функціонування енергетичних ринків стали полем боротьби за майбутнє України, що відображається у намаганні України відійти від «російської» до «європейської» моделі.
Для утримання України у сфері свого впливу Росія запропонувала лобістам «російської» моделі різні інструменти — від політичної підтримки на виборах до відвертого корумпування українських посадовців та політиків. Саме на це й спрямовувалися схеми постачання енергоносіїв в Україну (природного газу, нафтопродуктів, ядерного палива), що, як з’ясувалося, стало одним із найдієвіших інструментів, і не тільки в Україні (див. розділ 3.3 та роботу М. Балмаседи[32]).
Іншим інструментом стала підтримка політичних партій та громадських організацій, які, попри «проросійську» чи «антиросійську» публічну риторику, робили і роблять усе можливе й неможливе, аби не допустити зміни моделі функціонування енергетичного ринку в Україні. Цікаво, що політичні сили, які виступають за збереження низьких цін і системи субсидування, з часом потрапляють під розслідування та нищівну критику ЗМІ та громадських активістів через свою підконтрольність Росії[33].
Така ситуація формує цілком реальні виклики національній безпеці України. Нереформованість взаємовідносин на енергетичному ринку є сприятливим середовищем для протестних настроїв, а в рамках гібридної війни суперечності можуть цілеспрямовано загострюватись і спрямовуватись зовнішніми силами. Агресія Російської Федерації проти України у 2014 р. надала цим ризикам вимір безпосередніх загроз, які фактично є викликом сталому розвитку України.