Спостерігаючи за англійцями
- Автор: Фокс Кейт
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-562-9
- Переводчик: Марта Госовська
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Спостерігаючи за англійцями». Краткое содержание книги:
Відома дослідниця Кейт Фокс створила дивовижно точний і напрочуд дотепний портрет англійського суспільства. Вона дослідила англійський національний характер під антропологічним мікроскопом і показала читачам дивну та чарівну культуру, що керується цілими кодексами негласних норм та поведінкових кодів. Правила розмов про погоду чи секс, споживання їжі чи флірт, чим відрізняється «іронічний садовий гном» від звичайного, закони облаштування оселі, видимі та невидимі класові індикатори, особливості славнозвісного англійського гумору — усе це та багато іншого про звички англійців, їхні примхи, виверти та дивацтва у ґрунтовній та веселій книжці Кейт Фокс.
Окрім символічної функції, напій виконує ще й роль індикатора соціального статусу та ґендерного означника. Ось дві найголовніші символічні функції, якими англійці наділяють алкогольні напої: вибір напою (у громадському місці) залежить від статі та класу, до якого належить особа. Також слід брати до уваги похибку на вік. Правила вибору напою такі:
Жінки з робочого класу та низів середнього мають найбільше волі у виборі напою. Майже весь алкоголь є соціально прийнятним — коктейлі, солодкі кремові лікери, усі безалкогольні напої, пиво і навіть так звані «готові» напої (вже готові коктейлі, що продаються в пляшках). З обмежень є тільки одне: розмір кухля, з якого можна пити пиво. У середовищі робочого класу та низів середнього випити «пінту» пива вважається нежіночним і не личить так робити справжній пані. Тож в цих колах більшість жінок п’є «мале пиво» (півпінти). Випивши цілу пінта пива, ви одразу потрапляєте під класифікацію «чувіхі» («ladette») — це такий жіночий відповідник до поняття «чувак». Він означає, що жінка поводиться достоту як брутальний гультіпака. Деяким жінкам таке амплуа до вподоби, але вони у переконливій меншості.
Друге місце на шкалі вільного вибору займають жінки із середнього прошарку середнього класу і аж до самої верхівки. Щоправда, у них вибір менший: нудотні солодкаві напої, кремові лікери та коктейлі вважаються трохи вульгарними — не одна брова поповзе догори і не один косий погляд стрелить, якщо ви замовите келишок «Бейлісу» чи «Бейбшаму». Однак, здебільшого їм можна пити будь-яке вино, горілчані напої, херес, безалкогольні напої, сидр та пиво. У цій соціальній групі жінки, принаймні ті молодші, зокрема студентки, можуть собі дозволити випити цілу пінту пива. Я навіть зауважила, що в середовищі студенток із верхів середнього класу прийнято виправдовуватися за вибір «дівчачого» малого пива, а не нормальної порції в пінту.
У чоловіків, що належать до середнього та вищого класів, вибір набагато менший, ніж у їхніх жінок. Вони можуть пити лише пиво, горілчані напої (можна розбавлені), вино (але тільки сухе, не солодке) та безалкогольні напої. Будь-що солодке чи кремове вважається підозріло «жіночним». Коктейлі прийнятні тільки на коктейльних вечірках чи у коктейльному барі — в пабі чи в барі замовляти їх не можна ні за яких обставин!
Чоловіки з робочого класу взагалі не мають ніякого вибору. Їм можна пити або пиво, або горілчані напої, все решта — це жіночі примхи. Серед старших чоловіків з робочого класу напої на основі горілки теж можуть бути заборонені. У певних колах джин-тонік пити можна, але вже якісь вигадливіші комбінації — не вітаються. Молодь робочого класу має трохи більше свободи: до прикладу, їм можна горілку з колою, а також ті нові «готові» пляшковані алкогольні напої, за умови, звісно, що там високий вміст алкоголю.
Як правильно напиватися. «Галасливий, агресивний та нестерпний» метод
І ще один «постулат»: посталкогольна поведінка залежить від соціальних та культурних норм та порядків, а не від дії етанолової реакції в крові. Те, як люди поводяться у стані сп’яніння, дуже залежить від культурного тла, в якому вони перебувають. У деяких країнах (як-от у Великій Британії, Сполучених Штатах, Австралії та в певних країнах Скандинавії) пиятика асоціюється з агресією, насильством та антисоціальною поведінкою. А в інших (таких, як середземноморські / країни Латинської Америки) посталкогольна поведінка переважно мирна та спокійна. Відмінність не можна пояснити ані кількістю спожитого алкоголю, ані генетичним фактором, вона безпосередньо залежить від різних культурних уявлень про алкоголь, а також від різних очікувань, як той алкоголь має діяти, та соціальних норм, що впорядковують посталкогольну поведінку.
Цю теорію довели вже не раз і не два — не лише у численних крос-культурних дослідженнях, але й у точних наукових експериментах на кшталт сліпих експериментів, експериментів з плацебо і т. д. Простіше кажучи, експерименти доводять, що, п’ючи алкоголь чи думаючи буцімто п’ють алкоголь, люди поводяться відповідно до усталених поведінкових кодів. Англійці переконані, що алкоголь розкріпачує і схиляє до флірту або агресії. Тож коли вони думають, що п’ють алкоголь, — хоч насправді безалкогольне плацебо — то одразу ж забувають про стриманість: вони кокетують, а чоловіки подекуди ще й стають агресивними.