Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова

Лорд-суддя Лоуренс відкрив засідання. «Цей процес є унікальним в історії світової юриспруденції»{491}, — почав він, зробивши короткий вступ перед тим, як було зачитано обвинувальний акт. Франк разом з іншими обвинуваченими поводився добре і чемно слухав. Кожне звинувачення зачитував прокурор від чотирьох держав-союзниць. Американці почали з першого пункту — змови з метою вчинення міжнародних злочинів. Далі естафету передали британцям в особі огрядного сера Девіда Максвелла Файфа, який зачитав другий пункт — злочини проти миру.

Третій пункт було надано французам: воєнні злочини, включно з обвинуваченням у «геноциді». Франк, мабуть, поцікавився, що це за термін і як він потрапив до процесу, а прокурор П'єр Муньє став першим, хто використав його у суді. Четвертий і останній пункт — «злочини проти людяності», зачитував радянський прокурор. Це був ще один новий термін, який мав обмірковувати Франк, вперше представлений у відкритому суді.

Обвинувачення були оголошені і прокурори узялися до нудного викладення жахливих фактів, убивств та інших жахіть, у яких звинувачували підсудних. Розглядаючи звірства, вчинені проти євреїв і поляків, радянська команда невдовзі перейшла до звірств у місті Львов, зачепивши горезвісну «Aktionen», проведену у серпні 1942 року, про яку Франк знав особисто, а Лаутерпахт міг лише собі уявляти. Радянський прокурор був напрочуд точним у датах і цифрах. Між 7 вересня 1941 року і 6 липня 1943 року, повідомив він суддям, німці убили понад вісім тисяч дітей у Янівському таборі, облаштованому у центрі Лемберга.{492} Читаючи стенограму, я запитував себе, чи згадував тоді Франк свою промову перед університетською аудиторією 1 серпня, чи те, що він грав у той день з фрау Вехтер у шахи і програв їй. Кадри кінохроніки не зафіксували хоч якоїсь помітної реакції Франка.