Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Забезпечення для кожного певного мінімального доходу або чогось на кшталт базового рівня, нижче якого ніхто не зможе опуститися навіть будучи не в змозі заробляти собі на життя, видається не лише абсолютно легітимним засобом захисту від спільної для всіх загрози, але й невід’ємною частиною того Великого Суспільства, в якому індивід вже не матиме якихось особливих претензій до членів тієї конкретної невеликої групи людей, серед яких він народився [10].

Ці слова можуть викликати чимале здивування серед тих консерваторів, які сприйняли за чисту монету ту праворадикальну карикатуру на Фрідріха Гаєка, що нині здобула популярність. Безперечно, коли Гаєк вживає фразу «Велике Суспільство», то він має на увазі щось зовсім відмінне від того, що уявляв Ліндон Джонсон, сказавши ці самі слова. Замість дедалі ширшої державної системи соціального забезпечення Гаєк бачив майбутнє суспільство, що зросло на індивідуальній свободі, ринкових принципах, верховенстві права та обмежених повноваженнях уряду. Одначе його згадка про «Велике Суспільство», а також його визнання, що «…суспільство… вже досягло такого рівня добробуту, що зможе потурбуватися про кожного» явно і різко суперечить нинішнім більш радикальним правоконсервативним поглядам, до яких більше пасує відомий вираз Марґарет Тетчер: «Такої речі, як суспільство, не існує».

І дійсно, в наші дні пропозиція запровадження гарантованого доходу майже неминуче зазнає критики як ліберальний механізм, за допомогою якого будуть намагатися забезпечити «рівні можливості» та «рівні результати». Одначе це недвозначно відкинув сам Фрідріх Гаєк, коли написав, що «дуже шкода, що спробу запровадити однаковий мінімум для всіх тих, хто не мають змоги заробляти собі на життя, стали пов’язувати з абсолютно іншими цілями, які ставить перед собою „справедливий“ розподіл доходів» [11]. Для Гаєка гарантований дохід не мав нічого спільного з рівністю або «справедливим розподілом», йшлося ж бо про гарантований захист від несприятливих умов, а також про ефективність соціально-економічної функції суспільства.

На мою думку, одним з основних висновків стосовно поглядів Гаєка є те, що по-суті вони були реалістичні, а не ідеологічні. Він розумів, що природа суспільства змінюється; люди перебралися з ферм, де вони були здебільшого самодостатніми, до великих міст, де вони залежали від своїх робочих місць, а широкі родинні структури й зв’язки руйнувалися, — як наслідок, кількість ризиків, що припадають на одного окремо взятого індивіда, різко зросла. Ту ідею, що роль урядових інстанцій здатна змінюватися еволюційним шляхом з плином часу, можна з повним правом застосувати й до тих проблем, які постають перед нами сьогодні.[52]

Консервативна аргументація щодо базового доходу фокусується довкола того факту, що такий дохід запроваджує систему соціального забезпечення у поєднанні з індивідуальною свободою вибору.