Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Багато даних свідчать про те, що велике число студентів, які нині навчаються в американських ВНЗ, є академічно неготовими, а в багатьох випадках — просто неготовими до навчання на рівні ВНЗ. Значній частці цих студентів не вдається успішно завершити навчання, але дуже часто вони просто йдуть геть, забираючи з собою величезний тягар студентських позик. Серед тих, хто таки примудрився дотягнути до закінчення ВНЗ, аж половині не вдається знайти таку роботу, яка дійсно потребує диплома про вищу освіту, щоправда в описі цієї роботи про це може і не йтися. Загалом вважається, що близько 20 % випуск­ників американських ВНЗ мають надто високий освітній рівень для тих посад, які вони обіймають на поточний момент, а середні доходи нещодавніх випускників ВНЗ безперервно знижувалися ось уже понад десять років. В Європі, де в багатьох країнах студенти отримують освіту безкоштовно або задешево, близько 30 % випускників мають кваліфікацію вищу, ніж того вимагає їхня робота [2]. У Канаді ця цифра становить приблизно 27 % [3]. А в Китаї число надміру кваліфікованого персоналу налічує аж 43 % [4].

У Сполучених Штатах прийнято покладати провину за таку ситуацію здебільшого на студентів та викладачів. Кажуть, що студенти ВНЗ надто багато спілкуються й надто мало навчаються. Вони вибирають галузі науки з легкими програмами замість прагнути отримати диплом із важчої технічної дисципліни. Одначе аж третині американських студентів, які все ж таки отримують дипломи з технології, точних наук та інших технічних сфер знання, не вдається знайти собі роботу, на якій вони змогли б зреалізувати отриману вищу освіту [5].

Стівен Брінт, соціолог із Каліфорнійського університету в Ріверсайді, який опублікував багато робіт на тему вищої освіти, стверджує, що виші Сполучених Штатів насправді випускають студентів, які є відносно добре підготованими до виконання наявних робіт. Брінт зазначає, що «існує мало таких робіт, які потребують спеціальних навичок, що можна набути лише навчаючись за технічними програмами, проте більшість робіт є відносно рутинними». «Виконання вказівок інструктора є критично важливим», окрім того, «у роботі високо цінуються надійність і стабільність». Соціолог робить висновок, що «самовіддана навчальна робота у ВНЗ не потрібна, бо вона не потрібна й на робочому місці. На більшості посад вчасна поява на робочому місці і виконання роботи є важливішими за досягнення видатних показників продуктивності праці» [6]. Якщо ви маєте намір описати роботу, вразливу до автоматизації, то кращої характеристики, ніж та, яку я щойно навів, вам не знайти.

Реальність полягає в тому, що видача іще більшої кількості дипломів жодним чином не збільшить частку робочої сили, зай­нятої на тих високопрофесійних, технічних та управлінських робо́тах, які хотіли б отримати більшість випускників. Навпаки: результатом часто буває знецінення дипломів; велика кількість робіт, які колись потребували шкільного атестата, нині є відкритими для людей з чотирирічною вищою освітою, там, де раніше брали бакалаврів, нині беруть лише магістрів, а дипломи неелітарних ВНЗ уже майже нічого не варті взагалі. Ми наштовхнулися на фундаментальне обмеження як у плані можливостей набору великої кількості людей до ВНЗ, так і числа висококваліфікованих робіт, що будуть в наявності для них, якщо цим людям вдасться успішно завершити своє навчання. Проблема полягає в тому, що рівень кваліфікації — це ніякі не сходи, а піраміда, на вершині якої всім місця не вистачить.