Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
У випадку ж зі споживчим ринком ми не бажаємо обмежувати кількість тієї віртуальної риби, яку підприємства будуть в змозі піймати в тій галузі. Натомість ми хочемо гарантувати поповнення запасів риби. І гарантований базовий дохід є одним з ефективних способів досягнення цієї мети. Цей дохід передає купівельну спроможність безпосередньо до рук споживачів з низькими й середніми доходами.
Якщо зазирнути далі в майбутнє і припустити, що в кінцевому підсумку машини все ж таки великою мірою замінять собою людську працю, то, на мою думку, той чи інший спосіб прямого перерозподілу купівельної спроможності стає важливою запорукою продовження економічного зростання. У своїй роботі про майбутнє американського економічного зростання, опублікованій у травні 2014 року, економісти Джон Дж. Фернальд і Чарльз І. Джоунс висловили думку, що ро́боти «можуть дедалі більше заміняти собою людську робочу силу, і цей процес буде незворотним». Потім автори припускають, що «в кінцевому підсумку, якщо капітал зможе повністю замінити собою труд, то темпи зростання можуть помчати вперед з шаленою швидкістю, а доходи стануть безмежними у безмежній часовій перспективі» [13]. Мені цей висновок видається безглуздим; це все одно, що вставляти числа у рівняння, не задумуючись над можливими результатами. Якщо машини замінять працівників геть цілком, то жоден індивід з жодного виду праці не отримає жодного прибутку. Більшість споживачів втратять свою купівельну спроможність. Тож як в такому разі економіка зможе зростати й надалі? Можливо, якась малесенька часточка власників великих капіталів і зможуть забезпечити споживання всього виробленого, але для того, щоб світова економіка продовжувала зростати, їм доведеться безперервно купувати товари й послуги на приголомшливо великі суми.[53] А це, ясна річ, називається «техно-феодалізмом», про який йшлося в розділі 8, і такий варіант розвитку подій видається не надто оптимістичним.
Існує, однак, оптимістичніший погляд на речі. Можливо, що в тій математичній моделі, якою користуються Фернальд і Джоунс, передбачається якийсь механізм — відмінний від трудового доходу — розподілу купівельної спроможності. Якщо запровадити щось на кшталт гарантованого доходу і якщо цей гарантований дохід буде з часом збільшуватися з метою підтримки темпів економічного зростання, то в такому разі ідея вибухового економічного росту та стрімкого злету доходів, можливо, і матиме сенс. Це не станеться автоматично; самотужки ринок не впорається з цією проблемою. Знадобиться фундаментальна реструктуризація економічних правил.
На мою думку, ставлення до ринків — або до всієї економіки — як до ресурсу дасть добрі результати і з іншої перспективи. Пригадайте, у розділі 3 я стверджував, що технології, яким неминуче судилося трансформувати ринок робочих місць, є результатом сукупних зусиль, що тривали впродовж багатьох поколінь, охоплювали незчисленну кількість індивідів і часто фінансувалися за рахунок платників податків. Почасти можна резонно стверджувати, що всі ці сукупні результати прогресу, а також економічні та політичні інститути, які уможливлюють життєздатну і жваву ринкову економіку, є насправді ресурсом, який належить усім громадянам. Термін «дивіденди громадян», що часто використовується замість терміна «гарантований дохід», на мою думку, вельми точно передає суть тієї аргументації, що кожен має принаймні мінімальне право на сукупне економічне багатство країни.
Ефект Пельцмана та економічний авантюризм
У 1975 році Сем Пельцман, економіст з Чиказького університету, опублікував дослідження, в якому довів, що регуляторне законодавство, покликане підвищити безпечність автомобілів, не спромоглося забезпечити істотного зниження смертельних випадків на автострадах. Він стверджував, що причина полягала в тому, що водії компенсували імовірне підвищення рівня безпеки ризикованішим стилем водіння авто [14].
Відтоді цей так званий ефект Пельцмана було виявлено в багатьох сферах. Наприклад, дитячі ігрові майданчики стали значно безпечнішими. Круті спуски та високі драбинки прибрали й облаштували м’які поверхні. Одначе дослідження свідчать, що істотного зменшення кількості травм і переломів, пов’язаних з дитячими майданчиками, не сталося [15]. Інші оглядачі виявили той самий феномен у парашутному спорті: обладнання стало значно кращим і безпечнішим, але показник смертності залишається майже однаковим, бо парашутисти компенсують зрослий рівень безпеки своєю більшою схильністю до ризикованої поведінки.
53
Те, що ми називаємо «економікою», насправді є сумарною вартістю всіх товарів і послуг, вироблених і проданих споживачам. Економіка може виробляти або величезну кількість товарів низької або середньої вартості, чи значно меншу кількість надзвичайно коштовних товарів і послуг. Для першого варіанта необхідне масштабне поширення купівельної спроможності; на поточний момент це уможливлюється через робочі місця. За другого ж варіанта неясно, які товари й послуги має виробляти економіка, які заможна еліта оцінювала б за достатньо високою ціною. Хоч би якими надзвичайно дорогими були ці товари й послуги, нечисленні щасливці муситимуть споживати їх аж захлинаючись від пожадливості, інакше економіка припинить своє зростання і зійде нанівець.