Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Сенс сказаного полягає в тому, що, попри всю риторику про «творців робочих місць», раціонально мислячі власники підприємств просто не бажають наймати нових працівників: вони наймають їх лише тоді, коли не можуть без них обійтися. Тенденція до дедалі більшої автоматизації — це не прояв «конструкторської філософії» чи особистих уподобань інженерів: її фундаментальним рушієм є капіталізм. «Поширення автоматизації, зацикленої на технології», про яке так непокоїться Ніколас Карр, відбулося щонайменше двісті років тому і дуже стурбувало луддитів. Єдина різниця з сьогоднішнім днем полягає в тому, що нині експонентний прогрес підштовхує нас до ендшпілю. Для кожного раціонального підприємства перехід на трудозбережну технологію майже завжди буде невідворотно спокусливою перспективою. Щоб змінити таке ставлення, треба не просто апелювати до інженерів і конструкторів: це потребує зміни засадничої мотивації, вмонтованої в ринкову економіку.

Деякі з проблем, які порушив Карр, є цілком реальними, проте позитивний аспект полягає в тому, що у найважливіших напрямах ми вже маємо встановлені запобіжники. Найжахливішими прикладами пов’язаних з автоматизацією небезпек є ті, що загрожують життю або потенційно призводять до катастроф. І в контексті цього одразу спливає тема авіації. Однак зазначені сфери вже стали об’єктами масштабної законодавчої регуляції. Авіаційна індустрія ще багато років тому усвідомила важливість взаємодії між автоматизацією пілотської кабіни та рівнем навичок пілота і, ймовірно, врахувала цю обставину при складанні процедур льотної підготовки. Не підлягає сумніву те, що загальний рівень безпеки сьогоднішньої авіації як системи вражаючий. Дехто з науково-технічних спеціалістів уже прогнозує цілковиту автоматизацію літаків. До прикладу, Себастіан Трун нещодавно у своєму інтерв’ю газеті New York Times заявив, що «пілот авіаліній» стане «професією минулого» в не надто далекому майбутньому [9]. Особисто ж я не можу уявити, як в не надто далекому майбутньому триста людей стоятимуть у черзі на посадку до літака, в якому зовсім немає пілотів. Поєднання регуляторних норм, потенційної юридичної відповідальності і звичайного неприйняття з боку суспільства неодмінно сприятимуть створенню потужних стримувальних чинників у професіях, безпосередньо пов’язаних із безпекою громадян. А найсильніше вплив автоматизації на зайнятість будуть, скоріш за все, відчувати на собі мільйони інших працівників — найпередніше із закладів швидкого харчування, офісні нероби та багато інших. У цих галузях потенційна технічна поломка або втрата професійних навичок матиме малозначущі наслідки, й у них існує значно менше перешкод на шляху невпинного й безжального прогресу до повної автоматизації, рухомої, безсумнівно, ринковими спонукальними мотивами.