Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Загальна ідея полягає тут в тому, що нам слід цінувати освіту як суспільне благо. Ми всі виграє́мо тоді, коли люди довкола нас є більш освічені; це, зазвичай, сприяє появі цивілізованішого суспільства і продуктивнішої економіки. Якщо людству судилося жити в добу, коли традиційної роботи стане менше в наявності, то освіченому населенню буде легше знайти конструктивні способи розпорядитися своїм дозвіллям. Технологія створює безліч можливостей продуктивного проведення часу. Вікіпедію було створено завдяки незчисленним годинам, які провели за роботою її неоплачувані дописувачі. Ще одним прикладом є рух за вільний доступ до програмного забезпечення. Багато людей започатковують малі інтернет-підприємства для поповнення своїх доходів. Однак для того, щоб успішно займатися такою діяльністю, необхідно мати якийсь мінімальний освітній рівень.
Можна також запровадити й інші мотиваційні спонуки. Приміром, виплачувати вищий дохід тим, хто добровільно зголоситься займатися суспільно-корисними робо́тами чи брати участь в екологічних проектах. Коли в своїй попередній книзі «Вогні в тунелі» я запропонував запровадити чіткі і зрозумілі спонукальні мотиви такого типу в системі гарантованого доходу, то отримав доволі багато стусанів від більш лібертаріанськи налаштованих читачів, які категорично заперечували проти ідеї нав’язливої «державної няньки». Та все ж я вважаю, що існують певні базові мотиви — найважливішим з-поміж яких є освіта, — з необхідністю яких міг би погодитися майже кожен. Основна думка полягає в тому, щоб відтворити (хоча б штучним способом) деякі з тих спонукальних мотивів, які асоціюються з традиційними видами робіт. У добу, коли подальша освіта не завжди означатиме покращення кар’єрного шляху, важливо зробити так, щоб кожен мав вагомі підстави закінчити хоча б середню школу. Навіть Айн Ренд, будь вона раціональною, убачила б, скоріш за все, особисту вигоду в тому, що її оточуватимуть люди з більш високим рівнем освіти і ширшими уявленнями про способи конструктивного проведення свого дозвілля.
Ринок як відновлюваний ресурс
На мою думку, окрім необхідності забезпечення базової мережі соціальної допомоги, для запровадження гарантованого доходу є також і потужна економічна аргументація. Як уже йшлося в розділі 8, нерівність, що зростає внаслідок прогресу технології, неминуче створить загрозу широкій соціальній базі споживання. З тим, як ринок робочих місць продовжує зменшуватися, а зарплати або лишаються на місці, або знижуються, той механізм, який передає купівельну спроможність до рук споживачів, починає руйнуватися, а попит на продукцію та послуги падає.
Для унаочнення цієї проблеми мені видається корисним уявити ринки як відновлювальні ресурси. Уявіть споживчий ринок у вигляді ставка з рибою. Коли якесь підприємство продає на ринку свої товари або послуги, це означає, що воно спіймало рибину. Коли ж підприємство виплачує зарплатню своїм працівникам, то це означає, що воно кидає рибу назад у ставок. З тим, як автоматизація прогресує, а робочі місця зникають, дедалі менше риби кидають у ставок. І знову ж таки: не забувайте, що майже всі великі підприємства і галузі залежать від улову великої кількості рибин пристойного середнього розміру. Зростання нерівності призведе до того, що риби дуже великого розміру стане обмаль, та з позиції більшості галузей, що працюють на масове споживання, вони вартують анітрохи не більше, ніж рибини нормального розміру. (Бо мільярдер не стане купувати тисячу смартфонів, автомобілів чи ресторанних страв.)
Така ситуація відома як класична проблема «трагедії громад». Більшість економістів, напевно, погодяться, що ця ситуація вимагає державного втручання в тому чи тому вигляді. А за відсутності такого втручання буде відсутня всіляка індивідуальна мотивація робити що-небудь інше, окрім як намагатися спіймати якомога більше риби. Рибалки в реальному світі, мабуть, чудово розуміють, що в їхньому ставку чи океані здійснюється надмірне рибальство і що над їхніми заробітками невдовзі нависне загроза, та все ж вони щодня вирушають на роботу і намагаються вловити максимальну кількість риби, бо всі їхні конкуренти роблять те саме. І єдиний реальний варіант розв’язання цієї проблеми полягатиме в тому, щоб у ситуацію втрутився якийсь державний регуляторний орган і запровадив обмеження на вилов риби.