Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття

Є два загальні методи запровадження гарантованого доходу. Кожному дорослому громадянинові беззастережно виплачується базовий дохід, незалежно від того, чи має він інші джерела доходу. Гарантований же мінімальний дохід (та інші варіації, як-от негативний податок на дохід) виплачується лише людям на найнижчому рівні шкали розподілу доходів, а потім скасовується з появою інших джерел доходу. Щоправда, другий варіант менш затратний, однак він небезпечний своєю потенційною катастрофічною спонукою до неробства. Якщо гарантований дохід надається з урахуванням матеріального становища за відносно низького рівня доходів, то його отримувачі стикнуться з фактичною ставкою оподаткування будь-яких подальших доходів, яка може сягнути конфіскаційного рівня. Іншими словами, вони можуть потрапити до «пастки бідності», в якій відсутні або майже відсутні спонуки до інтенсивнішої праці. Мабуть, найгіршим прикладом цього є Програма соцзабезпечення непрацездатних, що у багатьох людей викликає спокусу скористатися нею як гарантованим доходом у тому разі, коли всі інші доступні варіанти вичерпано. Після того, як особу затвердили як одержувача допомоги з непрацездатності, будь-які спроби заробити додаткові кошти криють небезпеку втрати і цього доходу, і супутніх медичних пільг. Зрештою практично кожен, хто потрапляє до цієї програми, вже не повертається до роботи.

Зрозуміло, що коли гарантований дохід надається з урахуванням матеріального становища, то це треба робити на відносно високому рівні, бажано десь посередині шкали доходів середнього класу. Тоді людина, яка вирішить відмовитися від інших способів заробітку, буде забезпечена бодай мінімально. Ще одна слушна ідея полягає в тому, щоб розрізнити активний і пасивний доходи. Гарантований дохід можна було б поставити в жорстку залежність від такого пасивного доходу, як пенсія, інші соціальні виплати або прибуток з інвестицій. Активні ж доходи на кшталт зарплати, прибутку від індивідуальної трудової діяльності або ж надходжень від дрібного підприємництва можна було б не враховувати взагалі або враховувати на значно вищому рівні. І кожному це забезпечило б стабільну мотивацію працювати якомога інтенсивніше за наявності відповідних можливостей.