Крига. Частини І–ІІ

… Я дуже хутко втямила, завдяки власній натурі, що, зрештою, не так уже й мало, втямити власну природу, знайти для себе правильне слово, а я знайшла його: брехуха. Не в тому річ, що я добре брехала, — хоча я добре брехала, — а в тому, що я любила брехати. Ви говорили про залежність від азартних ігор. Це теж шкідлива звичка, й також азарт: викриють, чи ні. Ґріша був дуже мною задоволений і довго не відчував небезпеки, але навіть якби він її зауважив, було б уже занадто пізно. Скільки людей упродовж усього свого життя в усьому плине в посередності, їхня робота є лише роботою, тобто способом заробляти на прожиття, і вони обрали її ні на власний смак, ні відповідно до своїх здібностей, ні для задоволення, яке вона їм дає, а лише тому, що їм краще платять, ніж іншим, або й узагалі, бо вона одна їм дає засоби для існування, адже поза роботою — на що вони здатні? Надзвичайно вправно наслідувати кукурікання? Вихилити більше пива, ніж будь-який інший п’яничка в околодку? Бути в чомусь справді майстринею — це виняткове почуття, доступне вкрай не багатьом, виняткове, бо робить тебе винятковою й визначає на все життя. Ти була ніким — тепер ти хтось, а саме те, чого стосується твій дар. А я брешу.

… Усе почалося з того, що я брехала більше, ніж було треба. Спершу ми докладно обговорювали деталі моїх історій; згодом, побачивши, як я собі даю раду, Бунцвай відмовився від суворого контролю. Я пильнувала себе тією мірою, наскільки потрібно було утримувати цілісність брехні. Але до брехні завжди можна щось додати, завжди можна її уточнити. Й не було ж урешті так, що я мусила завжди триматися однієї історії. У цьому також полягала незвичність ситуації Ґріші Бунцвая, що він діяв на межі кількох світів, які загалом не перетиналися, тож я мала справу з людьми, які ніколи не могли контактувати між собою, — чи може бути краща нагода для брехуна показати себе? Але й тоді я остерігалася брехати надмірно, щоб знати міру правди, тобто те, що звучить як правда, адже завдяки цьому дорослі завжди дізнаються про брехню дітей: діти перебільшують. А брехню слід будувати з дрібних крихт дійсности, терпляче додаючи їх одну за одною; а ще краще, якщо вибудовуєш її не ти, а той, кому брешуть, тобто якщо він бреше сам собі, — якщо ти дозволяєш йому д о д у м а т и с я до історії, яку йому приготувала. Тоді він захищатиме таку брехню до останнього.