Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Пройдімося, — додала вона, хоч Марко і без слів зрозумів її виразний жест.
Кілька хвилин вони повільно рухалися доріжкою із гравію, віддаляючись від Елізабет і Марго. Щойно відстань стала такою, щоб вітер не доносив звуку їхньої розмови до вух Лізи, тітонька Мег зупинилася і запитально глянула на Марка.
— Ну? — без передмов почала вона. — І чого ви чекаєте, юначе? За моїх молодих років таке недбальство до власної дружини у нашому колі помітили б одразу. І поповзли б негарні чутки.
Брови Марка здивовано піднялися вгору.
— Перепрошую, тітонько Мег… Недбальство? Я вас правильно зрозумів?
— Так, чорт забирай! — прошепотіла стара леді, поглядаючи у бік Елізабет. — Саме так, недбальство! — емоційно повторила вона. — Маргарита уже достатньо підросла, щоб Елізабет могла народити знову. Чому вона досі не носить живота перед собою?
Марко ледь стримався, щоб не розсміятися.
— Розумієте, тітонько Мег… — проказав дещо збентежено. — Е-е-е… Ми не поспішаємо. Немає куди поспішати… Звісно, що…
— Оце насмішив! — пхекнула тітонька Мег. — Не поспішають вони! Та ви, юначе, з Елізабет бачитеся ще рідше ніж зі мною, — знаючим тоном проказала вона. — Думаєте, я стара і нічого не розумію? Хочете піти сумнівним шляхом вашого тестя, мого брата?
Марко, стримуючи посмішку, похитав головою.
— Звісно, ні, тітонько Мег! Запевняю, у нас із Лізою усе не так… У нас все добре.
— Чорта лисого! — знову не вельми стримано проказала стара леді, прицмокнувши язиком. — Якби було добре, Елізабет вже б виношувала друге дитя… Це священний обов’язок кожної добропорядної англійської дружини. А Елізабет до того ж Сеймур! Їй є на кого рівнятися. Наша далека предкиня життя поклала заради продовження королівського роду.
Марко вже не знав, супитися чи сміятися.
— Ну… це вже занадто, тітонько Мег! — він примирливо погладив стару леді по руці. — Я поважаю родинні легенди Сеймурів. Але ж… минули століття. Часи змінилися, тепер усе інакше. На щастя, Елізабет — не Джейн Сеймур,[8] адже ви маєте на увазі цю нещасну англійську королеву. До того ж і я не самодур Генріх Тюдор.[9] Для мене головне — здоров’я і щастя моєї дружини, а не кількість дітей у домі.
Тітонька Мег, розчарована Марковою нетямущістю, зітхнула.
— Вважайте, Марку… Бідолашну матір Елізабет добив не рак, а постійна відсутність Річарда, Лізиного батька. Самотність і постійні чекання. Вона сохла за ним, а він навіть на її похорон не приїхав! Я гадала, ніколи не зможу простити йому це. Але заради Елізабет… — тітонька Мег скрушно зітхнула. — Якби він не проміняв її на свої безкінечні роз’їзди, на свої шпигунські ігри… Можливо, зараз цією доріжкою до озера з вами прогулювалася б не я, а Лізина матір.
— Я щиро співчуваю втраті Лізи… — Марко важко видихнув. — Але повірте, тітонько Мег, у нас з Елізабет все не так. Все… набагато краще. Я дуже її кохаю, у нас із нею чудова донька, взагалі все чудово і ніколи…
— Ви точнісінько як її батько, — перебила його тітонька Мег. — Навіть говорите його словами. Тепер я знаю, чому вона у вас закохалася. І чому Річард не був проти вашого шлюбу. Він побачив у вас, Марку, себе. Своє віддзеркалення!
Марко мовчав, не знаючи, які ще аргументи він може навести переконаній у своїй правоті старій леді. Усе його красномовство тут було 6 безсиле. Однак тітонька Мег знову зупинилася, повернулася до нього.
У її вицвілих, колись волошково-синіх очах майнула посмішка. Цей погляд… Тільки тепер він помітив, як схожа Ліза на батькову сестру. «Мабуть, у такому віці буде викапана тітонька Мег», — спало йому на думку, і від цього стало якось дивно.
Вона ж стиснула долоню Марка у своїй.
— Не ображайтеся, мій хлопчику. Я дуже вас люблю. Скільки я наслухалася про вас від Елізабет, поки ви були там, у Стамбулі… одному Богу відомо. І якщо вже ви із нею разом… — зітхнула стара леді. — Значить, сталося саме так, як і мало бути. Пробачте мені… — примирливо проказала вона. — Я направду зачепила делікатну тему… Але мені подумалося… якщо вас обкласти дітьми, може, ви покинете оту свою дурну службу?
Марко похитав головою.
— Тітонько Мег… У нас із Лізою ще будуть діти. Обіцяю вам! Але… роботу свою я не покину. Як не прикро мені вам це сповістити. Так вже воно є. І буде.
Стара леді звела делікатно підфарбовані вуста у тонку лінію.
— Повертаймося, — проказала дещо розчаровано. — Елізабет ще розсердиться на мене. Бачу, вас, як і Річарда свого часу, не переконати, — скрушно додала вона. — Але все ж… Ви таки не він. Річард замолоду був кар’єристом. А у вас немає цих устремлінь. Якісь свої причини, інші — є.
8
Джейн Сеймур (англ. Jane Seymour; 1508 — 24 жовтня 1537) — третя (після Анни Болейн) дружина короля Англії Генріха VIII, мати Едварда VI.
9
Генріх VII — король Англії у 1485–1509 роках, син Едмунда Тюдора, графа Річмонда, і нащадок Джона Гонта. Засновник династії Тюдорів. Провів юнацькі роки в Бретані, у 1485 році висадився в Британії, щоб очолити повстання проти Річарда III, що завершилося поразкою Річарда і його смертю біля Босворта.