Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття
- Автор: Форд Мартин
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: НАШ ФОРМАТ
- ISBN: 978-617-7279-73-9
- Переводчик: Владимир К. Горбатько
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття». Краткое содержание книги:
Суспільний страх перед сірим слизом і ненажерливими нанороботами був лише частиною проблеми. Інші науковці почали ставити під сумнів саму можливість побудови молекулярної структури. Найвідомішим зі скептиків був нині покійний Ричард Смоллі (чиє прізвище Smalley доречно перегукується з темою нанотехнології), який здобув Нобелівську премію з хімії за свої досліди з нанорозмірними матеріалами. Смоллі дійшов висновку, що побудова молекулярної структури та виробництво поза межами сфери біологічних систем фундаментально суперечить реальним закономірностям хімії. У своїх публічних дискусіях з Дрекслером на сторінках наукових журналів Смоллі стверджував, що атоми не можна просто брати й заштовхувати в якесь конкретне місце за допомогою механічних засобів, навпаки — їх слід заохочувати до утворення зв’язків, а створення ж молекулярної машинерії, спроможної досягнути такого результату, є неможливим. У відповідь на це Дрекслер звинуватив Смоллі в хибному тлумаченні його роботи і нагадав, що сам Смоллі колись зауважив: «Якщо науковець каже, що те чи інше є можливим, то він може недооцінювати тривалість такого стану. Та якщо науковці кажуть, що те чи інше є неможливим, то вони, напевне, помиляються». Дискусія посилилася, її учасники дедалі частіше переходили на особистості, а завершилася вона тим, що Смоллі звинуватив Дрекслера, буцім той «поперелякував наших дітей», а потім на завершення заявив, що «хоча наше майбутнє в реальному світі й буде нелегким і сповненим серйозних небезпек, в ньому не буде таких потвор, як самовідтворювальні механічні нанороботи з ваших фантазій» [21].
Природа й масштаб майбутнього впливу нанотехнології буде значною мірою залежати від того, хто зрештою матиме рацію в своїй оцінці можливості чи неможливості побудови молекулярної структури — Ерік Дрекслер чи Ричард Смоллі. Якщо гору візьме песимізм Смоллі, то нанотехнологія залишиться сферою, зосередженою, головним чином, на розробці нових матеріалів і речовин. У цьому напрямі вже відбувся різкий прогрес, а саме у створенні та розробленні вуглецевих нанотрубок — структур, в яких шари атомів вуглецю скручуються в довгі порожнисті ниті, що мають надзвичайно широкий діапазон властивостей. Матеріали з вуглецевих нанотрубок потенційно в 120 разів міцніші за сталь та ще й до того ж ушестеро легші за неї [22]. Вони забезпечують також різке збільшення провідності як електричного струму, так і тепла. Вуглецеві нанотрубки мають також потенціал до створення нових легких конструкційних матеріалів для автомобілів і літаків і можуть також відіграти важливу роль у розробленні електронних технологій наступного покоління. Інші важливі кроки на шляху прогресу здійснюються в сфері розробки нових потужних екологічних систем фільтрації, а також в медичних діагностичних тестах і в способах лікування раку. У 2013 році дослідники з Індійського технологічного інституту штату Мадрас оголосили про винайдення технології фільтрації за допомогою наночасток, що здатна забезпечувати чистою водою родину з п’яти осіб при вартості лише 16 доларів на рік [23]. Зрештою нанофільтри зможуть також забезпечити ефективніші методи опріснення солоної морської води. Якщо нанотехнологія піде таким шляхом, то її важливість і далі зростатиме, а відчутні покращення в результаті її застосування будуть втілюватися в широкому діапазоні сфер, зокрема й у промисловому виробництві, медицині, сонячній енергетиці, будівництві та захисті довкілля. Одначе виробництво наноматеріалів є надзвичайно коштовним і технологічно містким процесом; тому мало є підстав сподіватися, що в цій галузі буде створено велику кількість нових робочих місць.