Книга дивних нових речей

Господь подбав і про те, щоб урівноважити Пітерів досвід під час його другого перебування в поселенні. Побачивши першу смерть, невдовзі чоловік побачив і перше народження. Жінка, що звалася  — очевидно не Обожнювачка Ісуса — мала народити, і Пітера було запрошено на пологи. Обожнювач Ісуса Номер Один, який його супроводжував, дав зрозуміти Пітерові, що йому вчинено неабияку честь; і для Пітера це справді була несподіванка, адже ті поселяни, які не вірили в Христа, досі жодним чином не виявляли свого ставлення до Пітерової присутності. Але це була настільки радісна подія, що оазяни відкинули звичну замкненість, і вся їхня громада об’єдналася в пориві гостинності.

Контраст між смертю й народженням був разючий. Якщо до матері Номера Один ніхто не приходив і ніхто, крім сина, її не оплакував, тіло її покинули на задньому подвір’ї як приманку для комах, а потім ставилися до нього, наче до якогось клаптика городу, то жінка, що мала народжувати, опинилася в центрі загальної уваги, і довкола неї зчинився неабиякий рух. Вулиці, що вели до її дому, були навдивовижу переповненими, і всі, схоже, прямували до одного й того самого місця. Коли Пітер побачив будинок, йому здалося, що той горить, але виявилося, що з вікон валив дим через те, що всередині куріли пахощі.

Майбутня мати не лежала на ліжку, оточена медичним обладнанням, і не мучилася переймами під наглядом повитухи, а спокійно походжала, спілкуючись із гостями. Одягнута в білосніжний варіант звичайного оазянського вбрання — лише трохи просторішого, тоншого, більше схожого на нічну сорочку, — вона по одному приймала відвідувачів і вислуховувала їхні привітання. Пітер не міг сказати, була оазянка щаслива чи стурбована, але вона очевидно не страждала від болю, а на її тендітному причепуреному тілі не було помітно жодних випуклин. Рухи жінки були граційні й стилізовані, неначе вона танцювала якийсь середньовічний танець із багатьма партнерами. Для