Пастка на дурнів
- Автор: Хеллер Джозеф
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: Видавництво художньої літератури «Дніпро»
- ISBN: 5-308-00194-4
- Переводчик: Микола Мещеряк
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Пастка на дурнів». Краткое содержание книги:
Улюблені художні прийоми Хеллера — гіпербола, карикатура, гротеск — допомагають виразніше відчути атмосферу кар’єризму, корупції, хабарництва, пияцтва, поширених в американській армії.
Невдовзі після виходу в світ (1961) роман став бестселером.
— Ходи з ним! — лаконічно звелів Йоссар’янові Майло. — Тільки не забувай, для чого ти тут.
— Гаразд, — зітхнувши, погодився Йоссар’ян; він пригадав, для чого він тут. — Але дозволь мені спочатку знайти номер у готелі, я хочу вночі як слід виспатися.
— Вночі ти як слід виспишся з цими дівчатками, — відповів Майло з тим самим загадковим виглядом. — Але не забувай, для чого ти тут.
Та спати їм не довелося зовсім: Йоссар’ян та Вессл ледве втиснулись до двоспального ліжка, здавлені з боків двома липкими, опасистими дванадцятирічними двадцятивосьми-літками, сестрами за професією, які раз у раз будили їх, пропонуючи помінятись партнерами. Невдовзі Йоссар’ян уже погано тямив, що й до чого, і навіть не звернув уваги, що на голові його гладкої подруги чомусь цілу ніч красувався бежовий тюрбан. І тільки вдосвіта те «чомусь» вийшло на яв: прибіг шахраюватий звідник з гаванською сигарою в зубах і викинув свинського коника: на очах у всіх зірвав тюрбан з голови гладухи. В сліпучому промінні ранкового сіцілійського сонця сяйнув геть лисий, моторошно потворний череп. «Сестричку» поголили мстиві сусіди за те, що вона спала з німцями. Дівка заверещала й кинулася за шибеником, перевалюючись з боку на бік, як гуска. Її страхітливо зневажена, бліда довбешка кумедно гойдалася туди й сюди. По контрасту з темним, як деревна кора, обличчям виголений череп здавався до непристойності білим. Йоссар’янові зроду не доводилось бачити нічого голішого. Вимахуючи тюрбаном, як трофейним стягом, юний звідник хутко накивував п’ятами, але не відривався від роз’юшеної дівки більше як на кілька дюймів. Так він і мордував її, бігаючи по всьому майдану, повнім народу, і перехожі дружно реготали, тицяючи на них пальцями, а Йоссар’ян стояв і дивився, дурень дурнем, і тут зненацька з’явився похмурий та заклопотаний Майло, який знову кудись поспішав. Уздрівши таку огидну, непристойну сцену, він незадоволено стулив губи й зажадав, щоб вони негайно летіли на Мальту.
— А ми спати хочемо, — запхикав Вессл.
— Даруйте, але це вже ваші власні клопоти, — засудив їх праведний Майло. — Коли б ви провели цю ніч у себе в номері, а не з тими юними блудницями, ви б почувалися зараз так само бадьоро, як і я.
— Але ж ти сам звелів нам іти до них, — закинув йому Йоссар’ян. — І, як на те, у нас же не було номера в готелі. Номер у готелі знайшовся тільки для тебе.
— Даруйте, але це теж тільки ваші клопоти, — згорда заперечив Майло. — Звідки я міг знати, що сюди з’їдеться стільки покупців баранячого гороху?!
— Ти знав це заздалегідь! — напустився на нього Йоссар’ян. — Недарма ж ми, замість прилетіти до Неаполя, опинились на Сіцілії! Ти вже, либонь, напхав увесь літак цим своїм баранячим горошком!
— Тсс! — сердито шикнув на нього Майло, кидаючи водночас багатозначний погляд у бік Вессла. — Не забувай, для чого ти тут!
І точно: коли вони прибули на аеродром, з’ясувалося, що бомбовий люк, задній та хвостовий відсіки літака, спорядженого на Мальту, а також більша частина секції горішньої турелі вщерть заповнені лантухами з баранячим горошком.
Роль Йоссар’яна в цій подорожі полягала в тім, щоб відвертати увагу Вессла: той не повинен був знати, де Майло купує яйця, хоча сам Вессл теж належав до Майлового синдикату і, як кожен член синдикату, мав у ньому свій пай. Йоссар’ян вважав свою місію геть позбавленою сенсу, бо було загальновідомо, що Майло купує яйця на Мальті по сім центів за штуку, а продає їх офіцерським їдальням, тобто синдикатові, по п’ять.
— Просто я йому не довіряю, — задумливо проказав Майло в літаку, кивнувши головою в бік Вессла, котрий, мов той вуж, звивався на лантухах із баранячим горошком і все намагався якось здрімнути. — Я не можу купувати яйця при ньому — навіщо мені розкривати свої комерційні секрети? Ну, що тобі ще незрозуміло?
Йоссар’ян сидів поруч із Майлом на місці другого пілота.
— Незрозуміло, чому ти купуєш яйця на Мальті по сім центів за штуку, а продаєш їх по п’ять.
— Задля зиску.
— Який же тут зиск? Адже ти втрачаєш по два центи на кожному яйці.