Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Історія ГУЛАГу
Історія ГУЛАГу - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Історія ГУЛАГу

Электронная книга - «Історія ГУЛАГу». Краткое содержание книги:

«Історія ГУЛАГу» (Пулітцерівська премія 2004 р.) — перша систематична праця, присвячена хронології, причинам та наслідкам розвитку репресивного апарату Радянського Союзу і системи концентраційних таборів як його складової. На основі фактів автор доводить, що система радянських карально-трудових таборів була небаченим за своїми масштабами і жорстокістю інструментом експлуатації, гноблення і винищення комуністичною владою народів Радянського Союзу. Енн Епплбом спирається як на вже відомі опубліковані свідчення, гак і на результати власної великої дослідницької праці в архівах колишнього Радянського Союзу.
Актуальність «Історії ГУЛАГу» для України тяжко переоцінити. Ця книжка може і повинна стати одним із чинників формування суспільної думки, яка нарешті зуміє подолати радянський спосіб мислення і дії в новій українській державі й українському суспільстві.
1 ... 119 120 121 122 123 124 125 126 127 ... 317
Перейти на страницу:

Ставлення бригадира мало таке значення головним чином тому, що загальні роботи не були ні чистою проформою, ні чимось позбавленим сенсу. Якщо в німецьких таборах робота часто влаштовувалася, за словами видатного науковця, «як передусім засіб катування і приниження», то радянські в’язні мали виконувати план виробництва табору[808]. Щоправда, у цього правила були винятки. Часом дурні або садистичні охоронці ставили справді безглузді завдання. Сусанна Печуро згадує, як їй наказали носити туди-сюди відра з глиною, виконувати «абсолютно безглузду роботу». Один з «начальників» так їй і сказав: «Мені не потрібно, щоб ви працювали, мені потрібно, щоб ви страждали», — ця фраза видалася б знайомою для в’язнів Соловецького табору 1920-х років[809]. Як ми побачимо далі, у 1940-х роках було створено систему штрафних таборів, головна мета яких була не економічною, а каральною. Однак навіть у них в’язні мали щось виробляти.

Переважну більшість часу в’язні не мали страждати — чи, мабуть, точніше буде сказати, що ніхто цим не переймався. Набагато важливішою була їх здатність пристосуватися до табірних виробничих планів і виконувати норми. Нормувалося все: кількість кубічних метрів поваленої деревини, викопаної землі, видобутого вугілля. Ставлення до цих норм було вбивчо серйозним. У таборах всюди висіли плакати, які закликали в’язнів виконувати норми. У таких закликах полягала місія цілого «культурно-виховного» апарату. В їдальнях або на центральних майданчиках деяких таборів встановлювалися спеціальні величезні дошки, на яких записували показники виконання норм кожної бригади[810].

Норми з великою ретельністю і застосуванням наукового підходу вираховувалися «нормировщиком» — нормувальником; вважалося, що його робота потребує великого вміння. Жак Poсci, наприклад, згадує, що в’язням на відкиданні снігу встановлювалися різні норми залежно від того, чи це був свіжий сніг, трохи злежаний сніг, злежаний сніг (щоб його відкинути, на лопату потрібно тиснути ногою), дуже злежаний сніг чи мерзлий (який потребував лома або кирки). І навіть після врахування всього цього брався до уваги «ряд коефіцієнтів для відстані і висоти перелопачуваного снігу і т. ін.»[811].

Але попри всю цю теоретичну науковість, процес встановлення норм і визначення, хто саме їх виконує, відзначався продажністю, нерегулярністю й непослідовністю. Сказати хоча б, що в’язням зазвичай встановлювали норми, пов’язані з нормами, які встановлювалися вільнонайманим працівникам: тобто в’язні мали працювати так само, як професійні лісоруби і шахтарі. Однак у переважній своїй більшості в’язні не були професійними лісорубами і шахтарями й часто дуже мало знали про те, що від них вимагають робити. Крім того, після тривалого часу в тюрмах і жахливих переїздів у неопалюваних вагонах для худоби їхній фізичний стан не можна було назвати навіть задовільним.

Чим недосвідченішим і виснаженішим був в’язень, тим більшими були його страждання. Євгенія Гінзбург подає класичний опис двох жінок, інтелігенток, не звичних до фізичної праці, ослаблених роками у тюрмі, які намагаються валити ліс:

«Три дні ми з Галею намагалися зробити немислиме. Бідні дерева! Як вони, напевно, страждали, гинучи від наших невмілих рук. Та де ж нам, недосвідченим і напівживим, було рушити когось іншого. Сокира зривалася, бризкаючи в обличчя дрібними трісками. Пиляли ми судорожно, неритмічно, подумки звинувачуючи одна одну в незграбності, хоча вголос не нарікали, усвідомлюючи, що сваритися — це було розкішшю, якої ми не могли собі дозволити. Пилку раз у раз заносило. Але найстрашнішим був момент, коли понівечене нами дерево готувалося нарешті впасти, а ми не розуміли, куди воно хилиться. Одного разу Галю сильно стукнуло по голові, але фельдшер нашої командировки відмовився навіть припекти йодом садно, заявивши: "Старий номер! Звільнення з першого дня захотіла!"»

Наприкінці дня бригадир оголосив, що Євгенія і Галя зробили 18% норми, і «заплатив» їм відповідно до такого виконання: «Отримавши "за виробітком" крихітний шматочок хліба, ми йшли до лісу і, ще не дійшовши до робочого місця, буквально падали з ніг від слабкості. А бригадир усе повторював, що не збирається витрачати дорогоцінні продукти на зрадників, які не виконують своїх норм»[812].

вернуться

808

Sofsky. — p. 168.

вернуться

809

Печуро, інтерв’ю з автором.

вернуться

810

Див., наприклад, фото в архіві Товариства «Меморіал».

вернуться

811

Rossi, The Gulag Handbook. — p. 255.

вернуться

812

E. Ginzburg, Journey into the Whirlwind. — p. 405, 407.

1 ... 119 120 121 122 123 124 125 126 127 ... 317
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)