Любов дика та прекрасна

їхні тіла сплелися під теплою ковдрою. Він погойдував її на одній руці, а другою пестив її м’які груди. Потім став сміливо погладжувати округлий живіт, пружні тремтливі стегна та м’які найпотаємніші місця на її тілі. Її дихання стало уривчастим, вона коротко й часто зітхала, аж раптом випручалася від нього й штовхнула його спиною на подушки.

Схилившись над коханим, Катріона почала губами дражливо ковзати по його довгому тілу. Вона надзвичайно збуджувала його, її пелюсткові м’які губи ніжно торкалися його то тут, то там, спускалися дедалі нижче, доки не досягли набряклого чоловічого органа. Кат ніжно взяла його рукою й поцілувала рожеву пульсуючу голівку. Потім, узявши її у свій теплий рот, посмоктала лише якусь мить. Його тіло сіпнулося, і він закричав, немов відчуваючи страшну муку. Злякавшись, кохана випустила його. Вона подивилася йому в обличчя.

— Любий, я лише хотіла скуштувати тебе на смак, — прошепотіла.

Лорд знову підтягнув її під себе й пристрасно поглянув на неї зверху вниз.

— То який же я на смак? — запитав він хрипко.

— С-с-солоний, — відповіла вона йому, раптом страшенно засоромившись.

Він тихо засміявся і, швидко ковзнувши вниз, опинився між стрункими жіночими ногами. Потім підсунув руки під округлі сідниці й підняв їх, щоб теж скуштувати кохану на смак. Катріона скрикнула водночас від радості й сорому. Вона хотіла, щоб він узяв її саме так, хоча це й здавалося їй не надто правильним.

— Солодка! Солодка! — чула вона його бурмотіння. — Господи, яка ж ти солодка, кохана моя!

Вона відчувала, що відлітає в той золотий світ радісної сповненості, у який не могла потрапити відтоді, як востаннє була з коханим. Коли внизу її живота розлився солодкий біль, його твердість заглибилася в неї, і вона закричала від блаженства.

Майже відразу вони обоє заснули глибоко, задоволено, досі поєднані, сплетені. Прокинувшись, Кат побачила, що Френсіс теж уже не спить і дивиться на неї. Вона всміхнулася й ласкаво торкнулася його щоки. Він перехопив її руку та ніжно поцілував долоню й зап’ясток, їхні очі зустрілися, і вона затремтіла: такі глибокі були його почуття. Те, що двоє людей можуть кохати так безмежно, як кохали одне одного вони з Босвеллом, жахало її.

Спираючись на лікоть, він скуйовдив її темно-золотаві кучері.

— Що сталося з твоїм прегарним волоссям?

Вона розповіла йому про свою зустріч із королем, і він вражено похитав головою.

— Ти так задиралася до нього через мене? Господи! Як же це, мабуть, зачепило Джеймі! — Він обійняв її. — Моя гонорова дівчинка. Ти була такою від самісінького початку. Боже мій, як же я житиму без тебе? Поки що мені це погано вдавалося.

— Френсісе, я не хочу про це думати. Не сьогодні. Не зараз, коли ми знову разом.

— Скільки ти зможеш пробути зі мною, серденько?