Твори в 4-х томах. Том 2

дерев, нам трапилися слонячі сліди, величезні, в цілий обхват, і щонайменше з фут завглибшки, які завжди сприймаються, дас диво. Тут, судячи з усього, після дощу пройшов слон-самець. Дивлячись на слід, що тягся через мальовничий ліс, я додумав, що колись на землі жили й мамонти — серед пагорбів південного Іллінойсу вони залишали такі самі сліди. Та ба: Америка — стародавня країна, і велика дичина там уже попереводилась.

Якийсь час ми рухались попід пагорбом мальовничим плато, потім воно скінчилося, й почалася долина й велика відкрита лука, на протилежному кінці поросла лісом, а ще далі — кільце йагорбів, де ліворуч тяглася друга долина. Ми зупинилися на пагорбі біля узлісся, обдивляючись ближчу долину, яка біля пагорбів утворювала уривисту, порослу травою, западину. Ліворуч від нас височіли круті округлі й залісені горби з вапняковими відкладами; вони тяглись аж до долини, звідки погналася друга вервечка пагорбів. Під нами праворуч місцевість була нерівна, з безліччю горбків і галявок, а далі починалась поросла лісом западина, аж до блакитних пагорбів — отих, що їх ми бачили на заході, за хижками, де жив наш Римлянин зі бвоєю родиною. Я зрозумів, що табір унизу, просто під нами, і лісом до нього миль п'ять на північний захід.

Красунин чоловік розмовляв із братом Римлянина, пояснюючи жестами, що бачив на луці чорних антилоп, які там паслися, і що вони пішли або вгору, або ж униз долиною. Ми розташувалися під деревами й послали Вандеробо-масая в долину пошукати слідів. Він повернувся і сказав, що під нами, внизу долиною і на захід слідів немає. Отже, ми знали, антилопи пішли долиною.

Тепер нам належало, користуючись місцевістю, вистежити антилоп і непомітно підкрастися до них на постріл. Над пагорбами на початку долини сходило сонце, сліплячи нам очі, долина ще була огорнута густою тінню. Я наказав усім загашатися на місці, узяв із собою тільки М'Колу й красуниного Чоловіка, і, тримаючись за деревами, ми піднялись якомога вище Ьвшим боком долини, звідки можна було в бінокль оглянути Місцевість за поворотом.

Ви, мабуть, спитаєте, як це ми, розмовляючи різними мовами, могли все обговорити й вирішити, але, можете собі Уявити, ми обговорювали наші заходи й розуміли один одного Так легко й вільно, ніби були кінним патрулем, де всі солдати розмовляють однією мовою. Усі ми були мисливці, окрім хіба Герріка, й могли домовитися й вирішити все без жодного слова, за допомогою тільки вказівного пальця та застережних знаків.

Отож ми втрьох обережно рушили вперед, у глиб лісу, щоб піднятися якомога вище. Відійшовши досить далеко, ми поповзом забралися на кам'яний виступ і сховалися за ним; прикривши бінокль капелюхом, щоб не блищали скельця, — при цьому М'Кола кивнув і щось схвально пробурмотів, оцінивши слушність мого заходу, — я оглянув дальній кінець луки попід лісом і западину на початку долини і справді побачив антилоп. М'Кола помітив їх раніше і смикнув мене за рукав.