Твори в 4-х томах. Том 2
- Автор: Хемингуэй Эрнест Миллер
- Год: 1980
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- Переводчик: Владимир Иванович Митрофанов
- Жанр: Зарубежная классическая проза
Электронная книга - «Твори в 4-х томах. Том 2». Краткое содержание книги:
Із книги «СМЕРТЬ ПОПОЛУДНІ»
ПЕРЕМОЖЕЦЬ НІЧОГО НЕ ЗДОБУВАЄ,
ЗЕЛЕНІ УЗГІР'Я АФРИКИ
ОПОВІДАННЯ 1936 РОКУ
МАЄШ І НЕ МАЄШ
П'ЯТА КОЛОНА
ОПОВІДАННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКУ війну В ІСПАНІЇ
ВИБРАНА ПУБЛІЦИСТИКА 1937-1939
Кожен тубілець настромив собі на прут великий шмат або ж кілька дрібних шматочків; вони повертали прути, і, теревенячи без угаву, стежили за м'ясом. З ліплянки вийшли ще двоє незнайомих чоловіків, а з ними і хлопчик, якого ми бачили вдень. Я їв шматок смаженої печінки, що його зняв з одного з прутів вандеробо-масая, питаючи себе подумки, де ж поділися нирки. Печінка була чудова. Я саме роздумував, чи встати, щоб узяти словника й спитати про нирки, аж М'Кола спитав:
— Пива?
— Гаразд, неси.
Він приніс пляшку, і я одним духом випив її до половини, запиваючи смажену печінку.
— Оце життя! — мовив я по-англійському.
М'Кола всміхнувся й спитав на суахілі:
— Ще пива?
Коли я забалакував до нього по-англійському, він це сприймав як лагідний жарт.
— Дивись, — я приставив пляшку до рота, вихилив її до дна. То був старий фокус, — пити не ковтаючи, — якого ми навчились в Іспанії, де пили отак вино з міхів. Римлянин був вражений. Він підійшов ближче, присів навпочіпки й заговорив. Говорив він досить довго.
— Атож, — зауважив я по-англійському. — А тепер чухрай звідси!
— Ще пива? — спитав М'Кола.
— Бачу, ти хочеш напоїти мене, старого.
— Н'діо, так, — відповів він, вдаючи, ніби розуміє мене.
— Дивись, Римлянине, — мовив я і почав лити пиво собі ь рот. Але помітивши, що він дивиться на мене і робить горлом ковтальні рухи, мало не захлинувся й опустив пляшку.
— Ну, годі. Більше, ніж двічі за вечір, не можу; шкідливо для печінки.
Римлянин щось говорив своєю мовою. Двічі він ніби сказав слово «сімба».
— Сімба тут?
— Ні,— відповів він. — Там, — і махнув рукою в пітьму, а я так нічого й не зрозумів. Але залюбки слухав його.
— Я вбив багато сімба, — сказав я. — Я — нищитель сімба. Це віриш — спитай у М'Коли. — Я відчував, як і завжди ввечері, бажання похвалитися, але з нами не було Старого й Мами, д хвалитися, коли тебе не розуміють, не так приємно, а все ж це краще, ніж мовчати, надто після двох пляшок пива.
— Дивовижно, — сказав я Римлянинові.
А він розповідав щось своє. На дні пляшки залишилося ще Трохи пива.
— Діду, — погукав я. — Мзі!
— Що, бвана?
— Випий пива. Ти вже старий, тож воно тобі не зашкодить. Я баічив Дідові очі, коли спорожнював пляшку, й зрозумів,
що і йому кортить пива. Він узяв пляшку, допив пиво й схилився над прутами з м'ясом, ніжно пригортаючи до себе пляшку.
— Ще пива? — спитав М'Кола.
— Так, — відповів я. — І патрони.
А Римлянин розводився далі. Мабуть, він був ще більший ‘балакун, ніж Карлос, якого я зустрічав на Кубі.
— Усе це страшенно цікаво, — сказав я йому. — Ти, я бачу, молодець, як і я. Ми обидва молодці. А зараз послухай…
М'Кола приніс пиво і мою мисливську куртку, де в кишені, Лежали патрони. Я випив ковток, помітив, що Дід не зводить '» мене очей, і виклав перед ним шість патронів.
— Хочу похвалитися, — заявив я. — Доведеться вам трохи потерпіти. Дивіться!
Я по черзі доторкнувся до кожного патрона, приказуючи:
— Сімба, сімба, фаро, ньяті, тендалла, тендалла. То як? Хоч Нірте, хоч ні. Дивися, М'Коло! — І я знов перебрав усі шість Патронів:
— Лев, лев, носоріг, буйвіл, куду, куду.
— Ай! — схвильовано вигукнув Римлянин.
— Н'діо, — урочисто підтвердив М'Кола. — Так, це правда.
— Ай! — знову вигукнув Римлянин і вхопив мене за великого Оальця.
— Свята правда, — сказав я. — Хоч важко повірити, адже так?
— Н’діо, — повторив М’Кола і собі взявся перераховувати Патрони: — Сімба, сімба, фаро, ньяті, тендалла, тендалла!
— Можеш розповісти це всім, — мовив я по-англійському. — А, з мене на сьогодні досить.
Римлянин знову заговорив до мене, а я уважно слухав його, жуючи новий шматок смаженої печінки. М'Кола заходився коло голови куду: оббілував одну й показав Камау, що робити з другою. То була морочлива робота: вони вдвох при світлі багаття обережно очистили очі, ніс і вуха, потім, не пошкодивши шкури, вміло й ретельно відділили все м'ясо. Не пам'ятаю, коли я ліг спати і чи ми взагалі лягали спати тієї ночі.