Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
І ваш Сталін 1942 року намагався використати силу Шамбали в боротьбі проти Гітлера. Для цього відшукали в колимських таборах і показали Берії 16 лам — колишніх служителів бурятських і монгольських дацанів, а також осіб з оточення славнозвісного в дореволюційній Росії Бадмаєва. Але вони були неспроможні встановити потрібний зв язок, їх розстріляли.
Мою «жовтошапкову» віру остаточно зламали події, пов'язані із сім'єю Реріхів, котра 1926 року йшла до Шамбали. Тибет — це холодильник Азії, а Шамбала знаходиться край льодовиків. Реріхи мало не замерзли, а завинили в цьому лами Тра Йєрпе… і я.
Було розіграно дивовижну містифікацію… Реріхи, судячи із записів художника та його дружини Олени, вмерли з думкою, що побували в Шамбалі. Проте вони там не були, їх, як у вас кажуть, обдурили. И послання махатм [Повністю послання в нас не друкувалося. Окремі його частини публікувалися у журн. «Международная жизнь» за 1966 рік], яке вони вручили Реріху. а той — наркомові Чичеріну, насправді фальшивка. Готували його наші лами за моєї участі. Я ще повернуся до цього сатанинського маніфесту, що виправдовував знищення релігії в СРСР і закликав викорчовувати духовну міць слов'янської України — висадити в повітря Печерську, Михайлівську [Михайлівський Золотоверхий монастир знищено 1932 року], Почаївську обителі. Але факт залишається фактом: послання підштовхнуло більшовицьке керівництво до знищення храмів і духівництва.
Я вирішив тоді або накласти на себе руки, або порвати із сектою Бон-по та ламаїстами.
Рік Огненного Зайця (1927) обернувся для мене зовнішньою катастрофою і внутрішнім воскресінням. Мене перевели на посаду све-даме (у перекладі — «господар у власному домі) до високогірного монастиря Самден — ось звідки моє друге ім'я. Це не те, що ігумен, і навіть не посада, а «друга людина в монастирі, як у вас комісар. Я призначив польоти в горах на зміях. Це такі ігри, досить небезпечні. Хоча я й був у ранзі лами, але мені виповнилось лише 24 роки, тому сам полюбляв ширяти над прірвою, вчепившись за хрестовину своєрідного планера. Цього разу порив вітру перевернув мого планера, і я полетів у міжгір'я.
У ламаїстів, сказати б, вельми легке ставлення до смерті близьких. Померлих не ховають, як у вас, а просто викидають на поживу грифам і шакалам. Не дуже мене й шукали. Вирішили — загинув. Перегодом, щоправда, влаштували повну похоронну відправу, бо я був ієрарх секти у званні лами. Але я впав на порослий кущами косогір і якимось чудом залишився живий. Мене підібрали й виходили ченці ворожого нам за духом мітраїстського монастиря Ас'я-Риші («Пошук Сонця»). До Самдена я більше не повернувся. А тут зустрів свого Гуру, здолав душевну кризу, знайшов вірну релігію, смисл життя і згодом здобув повагу й авторитет.
Треба знати, що в Тибеті крім ламаїстського буддизму сповідують старішу релігію, принесену з півночі аріями. Це світла релігія арійського бога Мітри, підтримувана духовним центром Агарті — антиподом Шамбали. Інтелектуальна база її віровчення й зосереджена в обителі Ас'я-Риші, де я зцілився фізично й духовно.
ВІДДІЛ УКРАЇНІСТИКИ У ТИБЕТСЬКОМУ МОНАСТИРІ
Європейський народ, забутий в історії…
В. Січинський
— У горах Тибету ламаїстські монастирі звуться гомпами (обителі лам), а мітраїстські — матхами (обителі мудреців). Матхи — стародавні елітні монастирі Тибету (а саме такий Ас'я-Риші) — є нерідко великими науковими центрами. Ас'я-Риші, якщо вжити вашу термінологію, був та й нині, видно, залишається центром слов'янознавства, зокрема україністики.
— Це у Тибеті?! — не витримав я. — Навіть у нас в Союзі нема центру слов'янознавства. Слово «україністика» я вперше чую, хоча й виріс в Україні. Навіщо це все?
— Тому, що слов'янство — рушій духовної історії людства. Це арії сьогодні. А українська нація — форпост слов'янського світу. Матхи, звичайно, — не ваші інститути. І відділи у нас називаються дхарма-сангха, тобто «спеціалізовані общини». Я очолював дхарма-сангху Припонтиди. Мені підпорядковувались три «просвітлених мудреці», виховані ще моїм попередником махатмою Пур-а-Манусом, п'ять ману («мислителів») і два десятки помічників та учнів (на зразок ваших аспірантів). Був ще картрі — подібно до вашого ученого секретаря-організатора. Ми знали українську, російську, болгарську мови, звичайно, ведичний санскрит. Це входило до кваліфікаційного мінімуму. Ми були урдхварети — ті, що спрямовують чоловічу силу в розум. Наші бібліотеки й архів збиралися протягом кількох століть. Але головною базою була дхармагола («комора»), де працювали також екстрасенри-індуктори, здатні концентрувати й передавати інформацію паранормальними методами. Взагалі це братство, хоча принципів саматви (рівності) ми не дотримувались, тому що наука елітарна. Різне було житло (у мене, наприклад, окреме, з маленьким приміщенням для слуги), у молодшого персоналу — гуртожиток. Різні у нас були чуби (кожухи) і чавдари (покривала), навіть столи різні. Так має бути. Наукове братство від елітної структури не потерпає. Важливо — хто в еліті, чи справжні вчені, чи так собі…