Пригоди бравого вояки Швейка
- Автор: Гашек Ярослав
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- ISBN: 978-966-663-093-6
- Переводчик: Степан Масляк
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Пригоди бравого вояки Швейка». Краткое содержание книги:
«Нижчепідписані судові лікарі погодилися у визначенні незаперечного психічного отупіння і вродженого кретинізму Йозефа Швейка, представленого вищевказаній комісії. Вислів «Хай живе цісар Франц Йосиф Перший» цілком достатній, щоб визнати душевний стан Йозефа Швейка як стан безнадійного ідіота, на підставі чого нижчепідписана комісія пропонує:
1. Припинити слідство проти Йозефа Швейка.
2. Відіслати Йозефа Швейка до психіатричної лікарні під нагляд для визначення, якою мірою його душевний стан загрозливий для оточення».
У той час, як писалися ці висновки, Швейк розповідав своїм співв’язням:
— На Фердинанда вони начхали, а патякали зі мною про різні дурниці. Наприкінці ми один одному сказали, що для нас цієї розмови досить, і розійшлися.
— Я нікому не вірю, — зауважив скоцюрблений маленький чоловічок, на луці якого випадково вирили скелет. — Все це одне шахрайство.
— Але й шахрайство на світі мусить бути, — сказав Швейк, лягаючи на нари. — Якщо б люди бажали добра кожному своєму ближньому, то незабаром усі б між собою перегризлися.
Швейка викидають з божевільні
Описуючи пізніше своє перебування в божевільні, Швейк розсипався в похвалах:
— Справді, не знаю, чого тим придуркуватим не до шмиги, що їх там тримають. Тут людина може качатися голяка по підлозі, вити, як шакал, казитися і кусати людей.
Зробив би ти таке десь на прогулянці. Люди б дивом дивувалися, а в божевільні це як раз плюнути. Там така воля, про яку і соціалістам ніколи не снилося. Кожний може видавати себе і за Господа Бога, і за Діву Марію, і за Папу римського, і за короля англійського, і за найяснішого цісаря або за святого Вацлава{27}. Хоча той, що вдавав з себе Вацлава, був весь час зв’язаний і лежав голяком в одиночці. Був там і такий, що репетував, ніби він архиєпископ. Той нічого іншого не робив, тільки їв та дещо, даруйте, робив, що римується зі словом «спав», але там ніхто цього не соромився. А один навіть видавав себе за святого Кирила і Методія, щоб одержувати по дві порції. Один пан був вагітний. Він кожнісінького запрошував на хрестини. Багато було там шахістів, політиків, рибалок і скаутів, колекціонерів поштових марок, фотографів-аматорів. Один потрапив туди через якісь старі горщики, які він називав урнами. Іншого весь час тримали у гамівній сорочці, аби він не міг вирахувати, коли наступить кінець світу. Я зустрівся там також із декількома професорами. Один із них безупинно ходив слідом за мною і переконував, що цигани походять з Крконошів{28}, а другий доводив, що всередині земної кулі ще одна куля, набагато більша, ніж та, що зверху.
Кожний міг там молоти язиком про все, що йому заманеться, немов у парламенті. Одного разу почали розповідати казки та й побилися, коли з якоюсь королівною трапилася велика біда. Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк. Втихомирився лише тоді, коли йому одягли гамівну сорочку. А так вже пишався, бо, мовляв, потрапив у палітурний прес і просив, щоб його модно обрізали. Взагалі жилося там, як у раю. Можете собі галасувати, верещати, співати, ридати, мекати, стогнати, стрибати, молитися, перекидатися, лазити рачки, стрибати на одній нозі, бігати кругом, танцювати, тупцювати, сидіти навпочіпки і дряпатися на стіни. Ніхто до вас не підійде і не скаже: «Цього не можна робити, це, пане, непристойно, як вам не сором, ви ж таки культурна людина».
Однак, ніде правди діти, були там і зовсім тихі божевільні.
Наприклад, там сидів один вчений винахідник, він завжди колупав у носі і лише раз на день промовляв: «Я щойно винайшов електрику». Та що тут розводитись: було там дуже добре, і тих кілька днів, які я провів у божевільні — належать до найкращих хвилин мого життя.
І справді, вже те, як Швейка зустріли в божевільні, куди його привезли на дослідження з крайового карного суду, перевершувало всі його сподівання.
Насамперед Швейка роздягнули догола, потім дали якийсь халат і повели купатися, по дружньому вхопивши під пахви, причому один із санітарів розважав його якимись жидівськими анекдотами. У ванній занурили його спочатку у теплу воду, а потім витягли і поставили під холодний душ. Це з ним зробили тричі, а потім спитали, як це йому подобається. Швейк відповів, що тут навіть краще, ніж у лазні біля Карлового мосту. Він взагалі дуже любить купатися, і з приємним усміхом Швейк додав: «А якщо обріжете мені нігті і пострижете, то мені нічого не бракуватиме до повнісінького щастя». І в цьому пішли йому назустріч. Потім його ретельно обтерли губкою, загорнули в простирадло, віднесли до першого відділення і, поклавши на ліжко, вкрили ковдрою та попросили заснути.