Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Коли запали сутінки, після чарки вишнівки, другої і третьої, — настав час для листа до панни Юлії. Що нового, — нічого нового, хіба що заробляється. Ха, панна, мабуть, і не думала, що Бенедикт Ґерославський колись чесною роботою трудитиметься, — як же мандри в екзотичні краї змінюють людину! (Плюс помпа Котарбінського, звичайно ж). Але яких би дивних, зовнішніх причин тут не шукати, яких виправдань не вигадувати, ви ж не скажете, що й це не є правдою про Бенедикта Ґерославського. Тож чому у Варшаві — вошива нора в пані Бернат, приватні уроки й принагідні заробітки, жебранина в євреїв, карти, все це було мислимо, але не жодна посада, не нормальне, банальне майбутнє? Чи ота неоднозначність часу незрілости, ота веселковість характеру насправді в Літі математично, біологічно неминуча, — як форма личинки в комашиному житті? Чи по-іншому воно б усе пішло, якби, власне, не панна, — якби не панни дотик швидкоплинний, теплий, — якби не обіцянки палкі… плани великі… всі ці невтілені майбуття, — це панни Юлії провина! Ваша провина, й ви про це знаєте! Що повірилося тóму, що не існує!
Листи, листи, листи, із формальним вітанням, із шикарними закрутами, на веленевому папері, рясно обклеєні копеечными марками, — це також один із другорядних ритуалів міщанства, як і тихий підвечірок у колі домашніх, недільний обід, серйозна урядова газета за сніданком чи вечірня кава в клeбі для джентльменів, де, як у Віттеля, вільно уголос оповідається про інтереси й коханок, політику й війну.
Придбалося годинник Філіпа на срібному ланцюжку, із вигравіруваним гербом Іркутська на вічку, дуже приємно допасований до руки. Коли тепер стоялося перед дзеркалом у розстебнутому сурдуті, із лискучою півкулею, підвішеною збоку камізельки, із темно-синім англійським галстуком, — зовсім не думалося, кого ж побачать незнайомі, не зважувалося, чи така й отака деталь личитиме до óбразу й що вона може означати з їхнього погляду, й чи не брехня це, бува; не думалося про це навіть під потьмітом, що зблискує у дзеркалі, будучи свіжо знетьмідненим.
Упродовж декількох тижнів не бачилося із Теслою; реґулярно користувалося помпою Котарбінського в його апартаментах у «Новій Аркадії» дорогою до Мармеладницы, але Тесли тоді вже не було в готелі. Mademoiselle Філіпов казала, що Нікола практично не полишає Обсерваторії: там він ночує і навіть їсть там. Він знову перестав спати, розмовляє зі собою багатьма мовами, ходить у легкій лихоманці, пропускає через свою голову кілотенебри тьмідини й кіловольти електричного струму.
Він надіслав листа.
Дорогий Б. Ґ.,
Сподіваюся, що Ви не відвідали мене в новій лабораторії тільки через надмір праці. (А отже, й Ви тепер працюєте над чорною фізикою!) Чи змінилися Ваші плани щодо ОТОГО питання? Гадаю, що я дедалі ближче до вирішення нашої проблеми; прошу не вирішувати нічого, спершу порозмовляймо. Ласкаво прошу!
Відданий Приятель,
TGI
«TGI» означало «Tesla the Great Inventor».
Доктор Тесла облаштувався на першому поверсі Фізичної Обсерваторії Імператорської Академії Наук, на складах у запіллі. Товсті, наче рука, крижлізні кабелі у волокнистій ізоляції тяглися коридорами й сходами, підвішені до стелі, в нішах, вирубаних у стінах, — до підвалів, до колодязного розкопу, де Нікола «підключився до Шляхів Мамутів». Він, — тобто його машини. Однак це ніколи не становило великої різниці.
Гігантська тунґетитова шпуля — тор, огорнутий сотнями аршинов тунґетитового дроту, — займала усю ширину складу. Її пересунули в сам кінець довгого приміщення, під стіну, адже коли шпуля працювала, ніхто не міг безпечно пройти повз неї. Крижлізні конденсатори й мегафлюменатори було розставлено шеренгою до самого входу. Флюменатори Нікола використовував для контрольованого резонансу при вимірюванні імпедансу, реактивного опору й індуктивної теслектричної потужности шпулі, а також для визначення їхніх чорнофізичних аналогів; проте найбільш вражаючими були досліди, в яких шпуля становила тьмідиноносну систему в поєднанні зі самою Землею, тобто Шляхами Мамутів.
— Я увірвуся до них! — вигукував Тесла — і його шинель, рукавички, захисні окуляри, соболина шапка — смикав за важіль машини, а робітники-зимовики із азіатськими обличчями й товстим шаром отьміту заплющували очі й щодуху тікали з лабораторії. — Я знайду оту частоту, хай мені грець!