Крига. Частини ІII–ІV

Придивлялося до сфери зі скляним дзьобом, завзято чухаючи ребро долоні.

— Заморожує, але не нищить?

— Я ще не знаю, для чого воно може придатися на практиці, — зовсім не маю часу на ці експерименти. Я думав зосередитися на шпулі T і резонансі тьмідини в Шляхах Мамутів, він, я вважаю, мусить бути головним об’єктом вивчення, — позаду у дворі я будую прототип тунґетитора, — а тут виявляється, що знову якісь політичні інтриґи стають на перешкоді моїй роботі. Начебто місцевий губернатор, як там його…

— Шульц.

— Цілком можливо. Той Шульц шле в Петербурґ пасквілі про те, що я марную державні кошти на приватні дослідження, а Побєдоносцев кидає мені колоди під ноги при кожній нагоді, нам дедалі важче отримати чистий тунґетит, а на саме осердя тунґетитора потрібно шістдесят пудів, — словом, мушу щось продемонструвати, щоб заспокоїти царя. — Ледь помітним рухом голови він вказав на інженера Яґо. — Звідси Бойова Помпа й усі її підручні варіанти, — бачите, друже, я думаю про вас, — я переконав їх, що це такі невеликі рушниці на лютих і що я мушу випробувати їхню дію на організми на Морозі. Quid pro quo, не уявляю, як би ми могли таким чином прогнати лютих і змусити Кригу відступити, — в кращому разі люті зійдуть назад на Шляхи Мамутів — і що тоді? Будуть так копати свердловину за свердловиною, будувати Бойові Помпи кожної версты? А Крига залишиться, як була. Ні, ні, mon ami, слід розправитися з нею біля джерела, so to speak.

… Ну, але щоб мені дали на це час і вільну руку, мушу їм показати ефектний театр. Таке воно життя винахідника й новатора: його ідеї не розуміє ніхто, бо якби розумів, то сам би хутчіш усе вигадав; тож справжній новатор мусить здобувати собі союзників харизмою, переконувати їх вірою, заснованою на його минулих успіхах, або — або власне так: шахрайством, хитрістю, блискучим блефом. Я набув у цьому за довгі роки неабиякої вправности.

Вийнявши їх довгою рукою з-за столу, він показав схеми й ескізи цієї Бойової Помпи, намальовані на аркушах картону. Конструкція загалом справді вражала, — домальована унизу для порівняння людина здавалася мурахою. Пригадалося ілюстрації до «Війни світів» Велса: машини, вищі, ніж будинки, сперті на тонкі, павучі триноги. На цьому ескізі бракувало тільки лютого, що тане від удару Помпи.

— А ось користь від того примусу: чорнобіологічні дослідження. — Нікола махнув на клітки із пацюками й мишами. — Бо найбільші труднощі, звичайно, полягають у тому, що… кого я тут можу розморожувати помпою тьмідини? — Закрижанілі трупи, заморожених тварин, у кращому разі зимовиків-каторжників, — але нікого й нічого бодай близького до стану, в якому перебуває le Père du Gel. Дам я, скажімо, вам таку переносну помпу, випробувану на тих нещасних, а ви, маючи найкращі наміри й уживши її до батька, можете його цим до смерти довести: не знаю, призвівши до якогось термічного шоку чи надміру тьмідини, або іншого непередбачуваного ефекту досягти. — Він повернувся у свій куток і долив собі ще води. — Отож, постає запитання: що зробити, щоб отримати цю впевненість?