Крига. Частини ІII–ІV
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-151-3
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини ІII–ІV». Краткое содержание книги:
Як і належить добропорядному громадянину Імперії, училося помічати перистальтику Історії, читаючи між рядками цензурованих статей. «Як повідомляють із Єнісейська, там убили одного чоловіка, який в управлінні митниці украв значну кількість набоїв. У зв’язку із цим убивством поліція викрила широко розгалужену змову членів таємного клубу. В приміщенні цього клубу виявлено чимало масок, ритуальних знарядь, набоїв, стилетів й іншу зброю. Заарештовано багатьох осіб. Дехто із них дав дуже цінні зізнання».
Проте водночас, попри добре залізничне сполучення із Кєжмою, з Міністерства Зими не надходив жоден сиґнал про ухвалу в моїй справі. Ні люди генерал-губернатора, ні Шембуха, ні Ормути, ні навіть отой чиновник-блондин, чи будь-хто інший не з’явився із новим розпорядженням, і не випитував також про батька: мабуть, вони зовсім не цікавилися Батюшкой Морозом. А проте зналося, що це не так. Під час наступних відвідин у представництві — обіцялося подумки — зажадається конкретики. Розшукається худого чорнозуба. Розпитається більше про ті перші експедиції у Зиму, про участь батька, про Ачухова. Мабуть, зберігся список учасників, якісь рапорти, звіти; імперська бюрократія не дала б справі пропасти без цілої шафи документів і документів про документи. Напевно, вони також мають щось більше про Батька Мороза. Із тих мап і копій, котрі втулив було блондин, годі виснувати щось корисне. За Кєжмою уже Смертельна Ізотерма, — чи туди батько пішов? — утім спершу вдалося зайти далі, мусять бути якісь сороки, котрі це пам’ятають. Але як їх знайти? У цьому й полягає, урешті-решт, їхня робота, що вони не посиденьки справляють в Іркутську, а вештаються цілими місяцями Сибіром лютих. Ну, може, тепер побудуть у місті довше.
Адже надійшли морози байкальської зими; морози, а з ними киселева імла: при мінус п’ятдесяти, мінус шістдесяти градусах за Цельсієм волога в повітрі зсідалася у густу суспензію, яку можна ножем різати. Пан Щекєльніков вийшов до світанку й показав, як він тне: ніж униз, ніж убік, лезом пласко, щоб ширшу лінію потягти, — так він викреслив у стоячій імлі майже метровий квадрат. Фіґура залишилася висіти в нерухомому повітрі. Мороз міцнішав, і здавалося, що потуга Криги вже така велика, що починає сягати й у минуле: озирнулося через плече й бачилося у тій імлі тунель, пробитий рухом тіла, форму цього тіла, залишену для тривалого огляду за п’ять, десять, двадцять кроків — заморожене минуле. Люди, тварини, сани, все, що рухається, відображалося у нерухомій імлі низками отворів, наче матеріальних тіней неіснуючого. Можна було на власні очі побачити й майже торкнутися буття, що проминуло хвилину, чверть години, годину тому (якщо вітер від Анґари слабкий). Мінус п’ятдесят, мінус шістдесят.
Хто не мусив конче виходити, сидів удома на припічку. В печах ревіло, мов у зіпсованих самоварах. Пара згущувалася на мороскляних вікнах, фонтани барв випливали з цієї вологи; мороскло ніколи не заростало памороззю. За вікнами дахи будинків і хребти лютих пропливали понад плинучими дуже повільно струменями синьобарвної імли. А тут — біля гасової лампи й із горням найліпшого чаю, у плюшевому підігрітому чвертьмороці — писалися листи до Польщі.
Тож передусім Зиґмунтові, із переказом на тридцять рублів. Чи кредитори сильно добуваються? Застряглося у цьому Сибіру. Далі Альфредові. Застряглося у цьому Сибіру, велике спасибі за рекомендацію панові Веліцькому, мабуть, він урятував життя нижчеподаному. Теоретичні праці лежать перелогом, зате практикується тут у логічній інженерії, яка й не снилася. Як докторат у Львівському? Чи з’явилося щось цікаве в математичній логіці à propos теорій Котарбінського? Надішли якісь нові статті, з якими можна понепогоджуватися, перш ніж мозок до решти всохне.
Написалося також Болекові, нагадавши про себе через багато років. Як він? Чи здоровий? Як йому ведеться? Скільки уже храмів побудував? Чи, може, одружився? Нехай відпише на цю іркутську адресу. Мається роботу, сталося порядним громадянином, повернеться йому всі позички, ось перший внесок. А може, так доля людська складеться, що й на американський континент потрапиться, — тож нехай повідомить якийсь надійний контакт, за яким його можна буде знайти впродовж року-двох. Люблячий брат Бенедикт.