Крига. Частини ІII–ІV

— Ви хочете знищити плянету? — Розсміялося. — Лютих позбудемося, так, але чомусь я не думаю, що цареві йшлося саме про це.

Тесла поволі обертав склянку, задивившись у перетікання води в ній.

— Тоді я перейшов, якось після полудня, разом зі знайомим від моєї лабораторії на Г’юстон-Стріт поблизу Вол-Стріт до підвалу одного з отих кільканадцятиповерхових будинків. Там саме тривав якийсь ремонт, тож будинок був порожній, безлюдний. У валізці в мене був механічний осцилятор. — Другою рукою він показав невеличкі розміри пристрою. — Я щільно прикріпив його до однієї зі сталевих опор будинку. Налаштував частоту коливань осцилятора, аж опора впала в резонанс. Через кілька хвилин уся споруда тряслася, мов у пропасниці; інші хмародери по сусідству також затремтіли: узагалі ціла околиця виглядала, неначе під час землетрусу. У підвалі здійнялися пил і курява, ми вже чули сирени пожежної варти, тоді я схопив молот і розбив осцилятор. В останню мить ми ледь урятували свої життя. Та-ак. За допомогою цього міні-осцилятора я обрушив би Бруклінський міст менш ніж за годину.

… Земля вібрує з частотою година й сорок дев’ять хвилин. Скажімо, я підриваю тонну динаміту точнісінько в такі проміжки часу, щоразу посилюючи зворотну хвилю. За конечний час Земля мусить розпастися, ви ж у цьому не сумніваєтеся, пане Бенедикте.

— Але ви не хочете розколоти Землю, — сказалося уже без сміху.

— Of that you can be sure. — Він потягнув білою долонею по своєму циганському носі, світінь засвітила в темне око. — Проте для теслектричного струму на Шляхах Мамутів також існує резонансна частота. Мусить існувати.

— Звідки ця певність?

— Ви забули, від чого це все почалося? Від удару!

Налилося води до іншої склянки.

— І цього ви намагаєтеся досягти на тунґетитовій шпулі?

— Тоді я збудую тьмітляний молот, який розтрощить усю Кригу. Або, принаймні… — він зітхнув і сів на краєчку масивного лабораторного столу. — Нещодавно я спав і… Не дивуйтеся так, я сплю, сплю.

— І вам снилося…

— Так. Що певного дня я таким чином зруйную усе Місто Криги. Не варто недооцінювати передчуття майбутнього! Я завжди мав талант до ясновидіння: колись я навіть урятував людину від смерти в залізничній катастрофі завдяки подібному одкровенню. — Він замислився. — Смерть моєї матері я теж спершу побачив у хмарах.

— Тут усі застерігають від пасток оніромантії. Ви бачили сонных рабов?

— Excusez-moi.

Він пішов до шафки в кутку, вийняв пляшечку, насипав собі щось на рукавичку — питиме таблетки. Відвернулося. Саша Павліч зацікавлено спостерігав із іншого кінця приміщення з-над мікроскопа. Підморгнулося йому. Саша зашарівся і згорбився над окуляром.

Пройшлося уздовж столів попід стінами. Порівняно з балаганом у Лабораторіях Круппа, тут панував майже ідеальний порядок. А це ж бо був перший поверх, над Шляхами Мамутів. Може, пощастило, і їх досі оминали люті. А може, це все рука mademoiselle Крістіни. Пройшлося повз тунґетитове дзеркало із випаленим візерунком, подібним до пентаґрам, машинально повернулося шальки аптекарських терезів, клацнулося раз і другий перемикачем пітьмівки під червоним абажуром (склад на мить втонув у брудній блакиті, немов затоплений морською водою), зазирнулося усередину дзеркальної сфери…