Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Так… — почала було Едіт. — Але вже під час нашої другої зустрічі Елізабет Мак-Міллан, його дружина, за склянкою лікеру…
— Так, так… Ти сказала, що вона геть не розуміє свого чоловіка, який співчуває простому люду… — перебив її Арнольд Дейч. — Із цього місця детальніше, будь-ласка.
— А я думала, ти мене не слухав, — задоволено відказала Едіт. — Так, за склянкою вишневого лікеру, — продовжила вона, — вибачай, це все, що у мене знайшлося на ту мить у салоні, — так от, місіс Мак-Міллан під час нашої другої зустрічі зізналася, що просто божеволіє через ці немудрі ідеї чоловіка.
Дейч запитально глянув на Едіт.
— Які немудрі ідеї?
— Він вважає, що наш світ прогнив, як старий човен, що вся ця політика ні к чорту — так мені лялякала місіс Мак-Міллан, — проказала Едіт. — Уяви тільки! Вона мало не сповідалася мені. Вочевидь, їй немає з ким поділитися цими своїми переживаннями! Те, що її цілком влаштовує і задовольняє, те, що вона вважає опорою і міцним фундаментом свого буття, її благовірний називає задушливою атмосферою! Він ненавидить всі ці класові умовності, привілеї одних і злидарство інших…
— Так-так-так… — стримано промовив Дейч. — У його статтях дуже часто проскакували такі думки, але я й подумати не міг, що Мак-Міллан — наша людина.
— Саме так! — ствердно промовила Едіт. — І знаєш, Арнольде, чим його жіночка мене добила? Уже геть захмеліла від мого лікеру, місіс Мак-Міллан розплакалася і зізналася: її чоловік серйозно вважає, що комунізм для Великої Британії є рішенням британської політичної дилеми. Але такі твердження містера Мак-Міллана руйнують її звичний світ, її сімейну ідилію, на яку вона так сподівалася!
— Красуня! — прицмокнув язиком Дейч.
— Я? — кокетливо поцікавилася Едіт Тюдор-Харт.
— Звісно, ти! Красуня і розумниця. А дружина Мак-Міллана — дурна курка. Розкидатися такими словами! Та вона могла б зруйнувати блискучу кар’єру свого благовірного за один день! Але ж як нам це з руки, Едіт! Вона просто дурна, балакуча, пустоголова курка!
— Потім, — продовжувала Едіт, — вона витерла сльози і довго просила мене, щоб наша розмова залишилася між нами, у чому, звісно, я її стовідсотково запевнила. Навіть присягнути на англіканській біблії довелося…
— А-ха-ха! — розсміявся Дейч. — Справді?
— Так, уяви собі, ця ненормальна тягає з собою маленьку таку біблійку… Каже, що читає на дозвіллі…
— Знаменито… — задоволено промовив Дейч. — Тепер нам відкрито шлях на розумаку-чоловіка цієї курки. Тільки, Едіт…
— Що?
— Будь обережна, не поспішай, роби все поступово. Розбалакуй цю дамочку!
— Не вчи мене, Арнольде.
— Я не вчу, я просто хочу бути хоч якось причетним до того великого діла, яке ти затіяла, — Арнольд підійшов до Едіт ближче. — Хоч якось, бодай порадою.
— Так, я буду обережна. Не поспішатиму. Буду розбалакувати місіс Мак-Міллан, стану її ліпшою подругою…
— Так, — згідно кивнув Дейч. — Схоже, вона справді страждає, якщо отак відкрилася першій-ліпшій фотографині…
У погляді Едіт блимнули небезпечні вогники.
— Я не перша-ліпша. Я найкраща, — відказала вона трохи зарізко. — Місіс Мак-Міллан вважає мене своєю, рівнею. Вона думає, що я розділяю її переконання, бо, зрештою, я зробила усе, аби вона так думала. Вона втішилася, як мала дитина, гадаючи, що знайшла нарешті надійну подругу. Жалілася, що її знайомі їй заздрять, бо Алекс успішний, бо вони мають гарну доньку, бо у них немає проблем…
— А-ха-ха, — знову розсміявся Дейч, — чудово. Прекрасно! А містер Мак-Міллан тим часом мріє вирватися із зашморгу свого привілейованого класу, мріє про світову революцію… Я пишаюся тобою, Едіт, — видихнув Арнольд Дейч задоволено. — Я пишаюся тобою. Продовжуй у тому ж дусі. Тільки повторюю — не поспішай. Твоя мета — не ця курка, а її чоловік. Нехай вона приведе його до тебе сама. Нехай представить тебе… Він має бути джентльменом і коханій дружині не відмовить. І тоді обережно почни направляти вашу розмову у потрібне русло… Не поспішай тільки, чуєш? — радив знову Арнольд Дейч. — Він розумний, він аналізує, він думає… Ти маєш повести усе так, щоб не злякати його. І коли він буде готовий… зведеш мене з ним. А далі… Далі почнеться зовсім інша робота.