Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
Марко похитав головою.
— І все?
— Так, все. У нас більше на неї нічого немає, окрім віденського періоду. Тут, у Лондоні, вона ні в які історії наче не влипала… А чому ви цікавитеся цією жінкою, містере Швед?
— А ви хіба ще не прочитали мої думки? — усміхнувся Марко.
Селфрідж розвів руками.
— Я намагаюся не лізти в голову друзям. З почуття такту.
— Щиро дякую, пане Селфрідж. За дружнє ставлення, — кивнув Марко. — А щодо Едіт Тюдор-Харт… Не знаю… Дивні передчуття. Дружина познайомилася з нею, коли разом із донькою гуляли бульваром. Каже, та підійшла до неї, відрекомендувалася фотографи нею, запропонувала зробити фотопортрет Марго.
— Так, — кивнув Селфрідж. — Нам відомо, що у місіс Тюдор-Харт своя фотостудія, і сама пані Едіт — одна з найкращих дитячих фотомайстрів у Лондоні.
— Та я б нічого… — проказав Марко. — Але ця пані Тюдор-Харт, виявляється, давно спостерігала за нами з вікна свого ательє, знає, що ми з Лізою «гарна пара» і запропонувала Лізі зробити сімейний фотопортрет… Якось це не по-англійськи…
— Вона австрійка, — усміхнувся Селфрідж. — До того ж колишня партійка віденського комуністичного осередку… Кажуть, у них там взагалі безсоромність процвітає… Комуна. Ніякої моралі… Тож не варто від неї очікувати британської розсудливості, стриманості й виваженості у діях…
— Вона дуже вигадлива і ретельна у своїй роботі…
— І що? — запитав Селфрідж. — Це ж не погано у будь-якій професії.
— А те, що якби У СВОЇЙ професії я потребував надійного агента, — проказав Швед, — то людина, як місіс Тюдор-Харт, котра уміє спостерігати, висіювати потрібні об’єкти і зав’язувати знайомства просто на вулиці, була б у мене в пріоритеті… Я б її завербував.
— То ви хочете її завербувати?
Швед похитав головою.
— Містере Селфрідж… можливо, то лише професійна підозріливість і справа не варта виїденого яйця, але саме у такий спосіб, як це робить місіс Тюдор-Харт, я вербував собі агентів у Стамбулі серед місцевих. Для ведення спостереження у порту, навіть серед керівництва порту… Господи… та скрізь, де вони були мені потрібні.
— Ну то підіть з Елізабет до неї у ту фотомайстерню, придивіться, побалакайте… та й по всьому. На місці зорієнтуєтеся, — проказав Селфрідж. — Вважайте: те, що місіс Тюдор-Харт була членкинею віденського осередку компартії, ще нічого не доводить. Комуністи багатьом молодим людям задурили голову свого часу, і це не привід у всьому бачити ворожі підступи… Вона могла просто знімкувати для отих, знаєте, їхніх газеток за гроші, могла продавати їх на вулицях, могла агітки роздавати… Могла бути просто закоханою у якогось дурня, що втягнув її у все це комуністичне багно… Власне, могла тому й перебратися до Лондона, що їй просто набридли оці недолугі ігри… Зрештою, так і є: вона переїхала, фактично втекла до Англії, вдало вийшла заміж… І отримала новий шанс.
— Або надійне прикриття… — проказав Марко собі під носа.
— Так… Або надійне прикриття, — погодився Селфрідж. — І вам до рук може втрапити дуже цікава рибка… Знаєте що, Марку, у будь-якому разі вам треба придивитися до неї. Вона — жінка, а жінки у певних ситуаціях завжди думають занадто голосно, — додав він. — Часом, щоб почути їхні думки, не потрібно мати особливих здібностей. Ви маєте достатньо проникливий розум, друже мій. Ви її почуєте. Поміж рядків.
— Ви праві, містере Селфрідж, ви праві, — погодився Швед. — Я піду з Елізабет і все побачу на місці…
Послухаю, про що вона балакатиме, чим перейматиметься…
— Так… Тільки не суптеся, легше, — усміхнувся Селфрідж. — Нехай спочатку з нею зустрінеться Елізабет… Сама. Дуже легко, на вулиці… дитина у візочку, прогулянка… Навіть, можливо, кілька разів. Нехай Елізабет дуже обережно натякне, що ваша родина достатньо заможна, респектабельна, що ви — успішний журналіст із «Обзервер», вхожий до найвищих політичних лондонських кіл… — багатозначно додав Селфридж.
— Я розумію, — кивнув Марко.
— Нехай ніби ненароком скаже, що ви часом виконуєте дуже серйозні замовлення поважних осіб, тому буваєте на материку частіше, ніж удома… І навіть маєте поранення… Що як ніхто бачите прогнилість капіталістичної системи і симпатизуєте усім цим пролетаріям… Ну, знаєте, такі легковажні, емоційні жіночі балачки… ля-ля-ля… — Селфрідж поплескав Марка по плечу. — Було б добре, якби ваша дружина вдала, що знайшла у місіс Тюдор-Харт рідну душу… бо ви… е-е-е… не завжди її розумієте. Щось таке. Власне, кого я вчу, мій друже…