Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Тобто… британські спецслужби цих людей використали, — резюмував Марко.
Корнуелл зітхнув.
— Можна і так сказати. На війні як на війні. Зрештою, інформація, яку ми від них отримували, насправді не містила жодних секретів. Тому ми дуже сподівалися, що нам вдасться уникнути подібної драматичної ситуації… Але й у ОДПУ були свої плани — надійшов час оплачувати чималі рахунки, виставлені «Метрополітен Віккерс» радянській владі… Однак подумаймо логічно: у чому, власне, звинуватили наших інженерів? Ну, бачили вони на тих радянських промислових об’єктах те і се, але нічого з того, що б не змогли побачити, працюючи в інших країнах. Нічого секретного! Нічогісінько. Окремі дещиці інформації не становили ніякої ваги самі по собі… І, власне, складу злочину. А тепер найцікавіше, містере Швед! Трактування шпіонажу радянським кримінальним кодексом тільки на перший погляд ідентичне європейському. При більш детальному вивченні у їхньому кримінальному кодексі ви знайдете додаткові пункти. Наприклад, санкції (і проти іноземців у тому числі) стосовно передачі іноземним особам чи організаціям інформації, котра не становить державну таємницю, але може мати певну цінність…
— Це вже є криміналом? — запитав Швед.
— А я про що кажу! — продовжив Корнуелл. — Виходить, влада СРСР може карати іноземців, що володіють взагалі будь-якою інформацією про життя у СРСР. Не важливо навіть, чого вона стосується — військових секретів чи довжини сукні у московських жінок, бо тільки совєцька влада визначає, становить та інформація цінність чи ні…
— Дурня яка… — похитав головою Марко.
— Ну… — розвів Корнуелл руками. — Вони вишукували усе, що могли… Навіть звинуватили «Метрополітен Віккерс» у постачанні несправних агрегатів…
— Кхм-м-м… Кляті англійські буржуї вчинили у молодій країні рад шкідництво і саботаж…
— Саме так! — підтвердив Корнуелл. — Дяка Богу, що керівнику московської контори «Метрополітен Віккерс», Клайду Річардсу, вдалося вчасно вийти з-під удару. Власне, він єдиний співпрацював із нами офіційно. Самі розумієте, що б на нього чекало у разі викриття. Просто диво, що він встиг повернутися до Лондона якраз напередодні арешту.
Корнуелл знову зайшовся своїм недобрим кашлем. Марко терпляче чекав, поки шеф прочистить горло.
— Так от… — нарешті продовжив той. — Річардс, як я вам уже повідомив, справді був нашим агентом. І поки справи у Москві йшли гладко, встиг зібрати чимало цінної інформації: фотознімки, досьє на осіб, що нас цікавили, різноманітні стратегічні дані, креслення підземних комунікацій, карти майбутніх гілок московського метрополітену, навіть плани кремлівських підвалів… Усе, що йому вдавалося роздобути. Матеріалів назбиралося чимало. Він поступово все те знімкував й у вигляді мікрофільмів провозив до Лондона щоразу, як літав на батьківщину. Паперові матеріали Річардс зберігав у надійному сховку, але знищити не встиг, бо не розраховував, що доведеться вшиватися з Москви так квапливо. Окрім матеріалів, у сховку залишилася і деяка апаратура, гроші, документи, списки інформаторів… Словом, якщо оте все знайдуть наші совєцькі друзі з ОДПУ… нам гаплик, містере Швед. Розумієте? Нам повний гаплик. І перспектива міжнародного скандалу за таких критичних обставин видасться нам дитячою казочкою порівняно з тим, як совєти зможуть усе це розвернути.
— Отже… поки Флемінг буде на своїх судових засіданнях, я маю відшукати і зачистити сховок містера Річардса… — проказав замислено Марко.
— Не зовсім так, містере Швед. Теоретично такий сховок міг би нам у Москві знадобитися. Про всяк випадок… Наш вибір впав саме на вас, — продовжував Корнуелл, — бо ви прекрасно володієте російською мовою, вам відома російська ментальність, зрештою, ви ж і сам із Росії…
— З України, містере Корнуелл, — із притиском мовив Марко. — Я із України. Це не одне і те саме.
— Так, так. Перепрошую. Звісно, з України, — кивнув головою Корнуелл. — Не сприймайте це за образу.
— Маю надію, містер Річардс повідомив, де у Москві знаходиться той сховок? — запитав Швед. — Бо інакше мені доведеться шукати голку у скирті сіна…
Він розгорнув записник і підвів погляд на Корнуелла в очікуванні, що той дасть більш конкретну інформацію.
— У містера Річардса була російська коханка, — промовив Корнуелл і голосно висякав носа. — Коханка, з якою він прожив кілька років, — продовжив він, — секретарка контори «Метрополітен Віккерс», міс Анна Кутузова. Вона мешкає у Москві. Посіпаки ОДПУ її затримали першою, за кілька тижнів до арешту наших інженерів на орендованій підмосковній дачі. Протримали півтора доби, допитали. Вона мужньо заперечувала усе, що їй намагалися нав’язати, і відкидала будь-які звинувачення. Зрештою її відпустили. Як не дивно…