Пісня Сюзанни. Темна вежа VI
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #6
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0791-5
- Переводчик: Олександр Красюк
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Пісня Сюзанни. Темна вежа VI». Краткое содержание книги:
Нарешті Кінг похитав головою, і Едді розчаровано видихнув.
— Перепрошую. Це просте число, от і все, що спало мені на думку. Прості числа деякою мірою інтригують мене відтоді, як у Лізбонській середній школі мене навчав алгебри містер Сойчак. Ну й ще, здається, мені було дев’ятнадцять, коли я познайомився з моєю майбутньою дружиною, хоча вона може зі мною й не погодитись. У неї взагалі незговірливий характер.
— А як щодо дев’яноста дев’яти?
Кінг подумав трохи, тоді порахував, загинаючи пальці.
— Збіса поважний вік. «Дев’яносто дев’ять років у старій каменоломні». Це пісня така є — «Загибель старого дев’яносто дев’ятого». Хоча, можливо, я плутаю її з «Загибеллю „Геспера“». «Дев’яносто дев’ять пляшок пива стояли на полиці, ми взяли одну, пустили по колу, залишилося пива дев’яносто вісім пляшок».[102] А більше нічого, хіба що дуля з маком.
Настала черга Кінга поглянути на годинник.
— Якщо я скоро не виїду, Бетті Джонс телефонуватиме, щоб спитати, чи не забув я, що в мене є син. А потім мені ще треба проїхати близько ста тридцяти миль в північному напрямку, отаке. Це могло б у мене вийти набагато легше, якби я не пив пива. А не пити, в свою чергу, мені було б легше, якби в мене на кухні не сиділи двійко озброєних привидів.
Роланд машинально кивав. Він потягнувся до свого патронташа, витяг звідти патрон і почав крутити його між великим і вказівним пальцями лівої руки.
— Тільки ще одне питання, якщо твоя ласка, і тоді ми підемо своїм шляхом, а тобі залишимо твій.
Кінг погодився.
— Давайте, питайте. — Він подивився на третю бляшанку пива у себе в руці, а тоді випорожнив її у мийку з виразом жалю на обличчі.
— Це ти написав «Темну вежу»?
Едді оцінив це питання як безглузде, але очі Кінга спалахнули, він осяйно посміхнувся.
— Ні! — відповів він. — І якщо я колись напишу книжку про те, як писати книжки, — а я, либонь, зміг би це зробити, бо працював викладачем цього предмета, поки не звільнився, щоб самому цим займатись, — я повторю те саме. Ні цю, ані якусь іншу, жодної. Я знаю, що є письменники, котрі справді самі пишуть, але я не належу до них. Фактично, коли в мене зникає натхнення і я намагаюсь вибудовувати сюжет, історія, яку я пишу, зазвичай перетворюється на лайно.
— Я щось не второпаю, про що це ти говориш, — сказав Едді.
— Ну, це як… ух, класно!
Патрон, що перекочувався туди-сюди між великим і вказівним пальцями, ніби сам собою підстрибнув і опинився на тильному боці пальців стрільця, почав ходити його ледь тремтячими кісточками.
— Так, — погодився Роланд. — Так і є, хіба ні?
— Так і Джейка ти загіпнотизував на придорожній станції. Таким чином змусив його згадати про те, як його вбили.
«І Сюзанну, — подумав Едді. — Точнісінько таким чином він загіпнотизував Сюзанну, тільки ти про це ще не знаєш, сей Кінг. А може, й знаєш. Може, десь глибоко в душі ти про все знаєш».
— Мене теж намагалися гіпнотизувати, — сказав Кінг. — Фактично, коли я був малим, на Топшемському ярмарку[103] один дядько витяг мене на сцену і намагався змусити, щоб я кудкудакав куркою. Нічого не вийшло. Це було десь в той час, як загинув Бадді Холлі. І Біг Боппер. І Річі Веленс.[104] Тодана! О Дискордія!
Він раптом затрусив головою, ніби прочищаючи її, і перевів погляд від танцюючого патрона на Роландове обличчя.
— Я щойно говорив щось?
— Ні, сей, — Роланд дивився на танцюючий патрон — той рухався вперед-назад, вперед-назад, — і, природно, очі Кінга також повернулися до набою.
— Що відбувається в той час, коли ти створюєш історію? — поцікавився Роланд. — Скажімо, мою історію.
— Вона просто з’являється до мене, — відповів Кінг. Голос його ослаб. Став дрімливим. — Вона співає в мені — це гарний момент, а потім виходить назовні, коли я ворушу пальцями. Але ніколи крізь голову. Крізь пуп виходить чи ще якось. Був такий редактор… гадаю, це був Максвел Перкінс… котрий називав Томаса Вулфа…[105]
Едді розумів, що робить Роланд, і знав, що не варто, либонь, перебивати, але втриматися не міг.
— Троянда, — промовив він. — Троянда, камінь, незнайдені двері.
Кінгове обличчя освітилося радістю, хоча його очі так і не відривалися від патрона, що танцював уздовж пальців стрільця.
102
Нетверезий Кінг плутає пісню фолк-гурту «Кінгстон-тріо» про розбійника, котрому присудили 99 років каторги; популярну баладу про аварію потяга № 97 у штаті Вірджинія 1903 p.; поему американського класика Генрі Лонгфелло (1807–1882) про загибель шхуни «Геспер» та «безкінечну» пісеньку про 99 пляшок пива.
103
Топшем — місто (9,3 тис. мешканців) в окрузі Сагадахок, штат Мен, щорічний ярмарок тут відбувається з 1854 року.
104
Зірки рок-н-ролу Бадді Холлі, Біг Боппер Річардсон та Річі Веленс загинули під час гастролей 3 лютого 1959 р. у авіакатастрофі.
105
Томас Вулф (1900–1938) — один із найповажніших американських прозаїків першої половини XX ст.; Максвел Перкінс був редактором текстів Вулфа, а також творів сучасних йому авторів — Гемінґвея і Скотта Фіцджеральда.